This work is licensed under a Creative Commons Attribution-NonCommercial-NoDerivatives 4.0 International License.
Тамара Пушкарьова
Олександр Гриценко
У статті обговорена проблематика формування сучасного підручника для початкової школи в умовах реформування системи освіти. Розглянуто можливості осучаснення шкільної книги за рахунок модернізації її структурної побудови та запровадження новітніх технологій під час трансляції знакових чи образних інформаційних відомостей. Досліджено перспективу підвищення ефективної спроможності шкільного підручника з набору навчальних дисциплін шляхом розподілу загального масиву інформаційних відомостей на порізно сконструйовані й самостійно функціонуючі навчальні модулі. З’ясовано, що техніка модульного проєктування навчального підручника дозволяє об’єднати його дидактичні й технологічні функції, а також підвищити творчу активність учнів у процесі їхньої взаємодії зі шкільною книгою. Наведено уточнені дефініції наукових лексем понятійно-категоріального апарату, що застосовувався в процесі формування ключових суджень та висновків.
Ключові слова: сучасний підручник, інноваційний потенціал, педагогічні технології, структура та формат навчальної книги.
Однією з домінантних компонент у парадигмальному концепті «Нова українська школа» виступає умова створення такого новочасного освітнього середовища, яке б забезпечувало умови, засоби і технології для ефективного навчання учнів (Нова українська школа, 2016, с. 7). Водночас під засобами навчання в цьому контексті маємо розуміти матеріальні або ідеальні об’єкти, що знаходяться в освітньому просторі між учителем і його учнями та використовуються для опанування знань, навичок чи умінь у процесі пізнавальної або практичної діяльності (Зайченко, 2008, с. 173). Водночас до засобів або знарядь навчального процесу необхідно віднести й навчальні підручники, за підтримки яких трансляція інформаційних відомостей в освітньому просторі має відбуватися більш системно та організовано.
Таким способом є цілковито логічним стверджувати, що навчальна книга має допомагати творчій співпраці учителя та учнів під час навчально-виховного процесу, виконуючи функцію успішного комунікативного посередника. Разом з тим С. Гончаренко акцентує увагу на тому, що більшість існуючих підручників являють собою догматичний твір, зміст якого придатний єдино для заучування і запам’ятовування. До того ж майже усі навчальні тексти занадто перевантажені застарілою й нецікавою для учнів інформацією, а тому і не розвивають інтересу до навчання, потребуючи доопрацювання (Гончаренко, 2008, с. 6).
На продовження обговорення проблеми комфортного підручника доречно навести міркування Г. Сковороди щодо контактування з доброю книгою, в яких філософ рекомендує дотримуватися порядку та вибору: є вартим читати не так і багато стосовно кількості, як багато стосовно якості (Сковорода, 2011, с. 1331). У такий спосіб якість шкільного підручника виявляється доконечно актуальною ознакою розвивально-інноваційного навчання, що завбачує створення добірних у змістовно-методичному відношенні навчальних книг, досконало оздоблених і технологічно комфортних у використанні. За тим яскравий і зручний підручник зачаровує й надихає учнів, перетворюючись із знаряддя освітньої комунікації в індивідуальне джерело пізнання навколишнього довкілля.
Усвідомлюючи те, що навчальний підручник є на сьогодні наймасовішою в світі книжкою, з якою найчастіше та найуспішніше контактують (Гончаренко, 2008, с. 7), вплив навчальної книги на рівень формування особистості школярів неможливо переоцінити. З цього виходить не тільки значущість підручника для організації ефективного навчання, а й об’єктивна складність його проєктування по відношенню до різних форм освітніх закладів, використовуваних навчальних програм та вікових особливостей учнів. Таким чином виходить, що підручник є цілісною педагогічною системою, яка функціонує в адекватній паперовій чи-то будь-якій іншій структурованій формі (Жосан, 2009, с. 6-7).
Проєктна ускладненість формування підручника, пов’язана із особливими потребами інформаційного суспільства й зростаючими вимогами до навчальних результатів учнів, породжує багатовекторні та неординарні завдання, які мають бути врахованими в умовах підручникотворення. Так, навчальна книга повинна відповідати змісту освіти, а так само бути концептуальною, цілісною, гнучкою, орієнтованою, технологічною й економічною (Пушкарьова, 2022, с. 149). Отже, новочасний підручник набуває ознак складного інформаційно-комунікативного утворення, що воднораз забезпечує максимально повний і мінімально об’ємний виклад навчального матеріалу у формі відокремлених модулів при застосуванні інноваційних розробок із різних сфер науки й техніки.
Пошуки вирішення завдань освітньої інноватики тісно пов’язані з низкою питань сучасної інноваційної педагогіки, відмінною рисою якої, за сприймання С. Стрілець, є необхідність розробки новочасних методів та засобів опанування знань, що інтегрують особистість у світовий інформаційно-освітній просторі на основі випереджального підходу, сутність якого полягає у тім, аби забезпечити пріоритетний розвиток системи освіти на полотні інших соціально-економічних організацій чи-то структур (Стрілець, 2015, с. 11).
Розглядом питань щодо обґрунтування наукових концепцій побудови навчального підручника для початкової школи займалися українські вчені Н. Бібік, І. Гудзик, С. Гончаренко, О. Жосан, Г. Коберник, Я. Кодлюк, О. Малихіна, О. Пометун, О. Савченко, О. Топузов та інші науковці. Аналіз нагальних проблем проєктування модульного підручника надавався в роботах Л. Богославець, В. Бондар, В. Огнев’юка, О. Спіріна, С. Трубачевої, А. Фурмана та інших дослідників.
Водночас не зважаючи на значну кількість наукових праць, присвячених технікам і методикам проєктування навчальної книги, їх лейтмотивом виступає проблематика укладання змісту підручника й дотримання методології в частині спорідненості змістовної структури навчальної книги з календарно-тематичним плануванням навчальних занять. Водночас проєктування навчальних засобів нового покоління одночасно із розробкою проблеми змістовного навантаження підручника має передбачати інноваційні нововведення за форматом трансляції інформації (електронний, віртуальний тощо) та архітектурою знакового (цифри, букви), образного й колористичного оформлення.
Мета статті полягає у визначенні та аналізі деяких системно-методичних засад при укладанні інноваційних підручників нового покоління із урахуванням запитів сучасного освітнього середовища та новітніх досягнень науки і техніки в організації інформаційних комунікацій суб’єктів освітньої системи.
У преамбулі до розробки базових положень наведеного дослідження визначимо понятійно-категоріальний апарат, що буде задіяний у формуванні подальших суджень і міркувань. Логічні й точні дефініції наукових термінів дозволять однозначно трактувати взаємозв’язки, які виникають та діють у середовищі функціонування освітніх процесів чи явищ за умовами їх динамічного розвитку й структурних перетворень.
Аналізуючи сенс понять «інновація», «інноваційний» та «інноваційність», є актуальним відзначити, що, відповідно до публічних джерел, інновація – це новина, нововведення в різнобічних сферах науки, освіти і технологій (Термінологічний словник, 2014, с. 56), процес створення, освоєння й реалізації новацій в системі освітніх теоретико-методичних конструктів (Фоменко, 2014, с. 126), організація чогось якісно нового чи-то використання відомого з іншою метою (Дичківська, 2004, с. 21), цілеспрямована зміна, що вносить у системну конструкцію незнані елементи, які забезпечують перехід заданої системи з одного ієрархічного рівня на інший організаційно-ієрархічний рівень (Стрілець, 2015, с. 463).
У такий спосіб дефініція лексеми «інноваційний» позначає спроможність об’єкта, конструкта або системи до технологічних та організаційних змін, що в певний спосіб можуть відбутися чи відбуваються в процесі реалізації інновацій, які повинні сприяти формуванню умов для творчої діяльності учнів, розвитку їх природних здібностей і задоволенню особистих потреб (Стрілець, 2015, с. 460). За словниковим ресурсом, «інноваційність» – це можливість створення, упровадження та поширення в освітній практиці новочасних ідей, засобів та технологій, за результатами поширення яких мають зрости рівневі показники діяльності структурних організацій в системній конфігурації освіті, що реально забезпечить перехід освітньої системи на якісно новий рівень та посилить ефект педагогічних нововведень (Енциклопедія освіти, 2008, с. 338).
Між тим дефінітив терміну «потенціал» (від лат. potentia – сила чи змога) потрібно розглядати як сукупність наявних засобів та можливостей, які можуть бути використаними у позначеній сфері життєдіяльності спільноти відносно до певних об’єктів або процесів (Сучасний словник іншомовних слів, 2006, с. 555). Синонімами визначення «потенціал» можуть слугувати ідентичні за змістовною сутністю лексеми: «арсенал», «заділ», «припас», «ресурс» та інші.
Отже, фразеологізм «інноваційний потенціал» доречно тлумачити як сукупність наявних можливостей об’єктів ідеальної чи матеріальної форми, що визначають спроможність таких об’єктів або їх елементів змінюватися в процесі запровадження відносно до них інновацій, нововведень чи вдосконалень, які забезпечують використання функціональних можливостей об’єкта чи його елементів із якісно оновленим підсумковим ефектом.
Обговорюючи місце підручника в сучасній педагогічній науці та практиці є актуальним сформувати наукове бачення функціональної сутності навчальної книги. У трактуванні Я. Кодлюк, шкільний підручник – це вид навчальної літератури, який репрезентує знання та види діяльності з конкретного предмета за відповідності до державних стандартів освіти й вимог навчальної програми із урахуванням особливостей такого навчального предмета (його дієвих функцій), типу школи, вікових особливостей учнів та проєктується на засадах домінуючої концепції навчального процесу (Кодлюк, 2014, с. 285). До окреслених функцій шкільної книги варто додати, за баченням О. Савченко, її інноваційний потенціал як суттєву ознаку підручників нового покоління, що повинна справдитися через взаємопов’язану реалізацію знаннєвих і практичних компетентностей сучасних набувачів освіти (Савченко, 2019, с. 65).
Застосування вислову «інноваційний потенціал підручника» фактично не має розширеної наукової історії в педагогічній науці та практиці, а отже усуває перспективу узагальненого тлумачення наданої категорії, що, власне, і зумовлю актуальність обговорення змістовної сутності представленого фразеологізму та визначення функціонального сенсу його окремих складників.
Перегляд розвідок вітчизняних науковців О. Вашуленко (2021), О. Осової (2017), О. Савченко (2019), Т. Уварової (2018) з розкриття змісту інноваційного потенціалу підручникотворення дав можливість сформулювати авторське сприйняття цього феномена. Отже, інноваційний потенціал сучасного підручника – це набір потенційно існуючих чи фактично реалізованих можливостей засобу навчання, що використовується для засвоєння знань та накопичення досвіду пізнавальної, творчої й практичної діяльності, виявляє спроможність до структурних змін і інноваційних перетворень та придатний для конвертування суспільно значимої інформації в знаннєвий ресурс окремого суб’єкта. У такий спосіб сьогоднішній підручник повинен здійснювати функцію адаптера між динамічно зростаючими вимогами суспільства до інформативної компетентності школярів і їх здатністю обробляти та засвоювати інформаційні потоки. Насамкінець підручник, що характеризується інноваційним потенціалом та спроможністю до системних перетворень у рамках сучасної освітньої парадигми, необхідно вважати інноваційною навчальною книгою нового покоління, що призначена якнайповніше втілювати завдання теоретико-методичного реформування системи освіти.
Таким способом інноваційний підручник має реалізовувати принаймні дві базові функції: 1) відображати зміст певного навчального предмета (теоретична компонента); 2) структурувати (організовувати) змістовний матеріал навчальної книги (методична компонента). Збалансоване поєднання теоретико-методичних засад інноваційного підручникотворення за умов реформування освітньої галузі є, за усвідомленням Я. Кодлюк, гармонійним зближенням педагогічної науки та видавничої практики, дидактики й книгознавства (Кодлюк, 2014, с. 4). Цілісний розгляд феномена створення та функціонування навчальної книги увиразнює ту засаду, що шкільна література, на думку Г. Ващенка, має відповідати не лишень теоретико-дидактичним, а й практико-ергономічним вимогам, які проявляються в розмірі й формі літер, якості паперу, виразності графічних образів, яскравості та барвистості ілюстрацій (Ващенко, 1997, с. 216-217).
Ґрунтуючись на теоретико-методичні засади проєктування інноваційного підручника, у фактичній площині його укладання виникає реальна необхідність комплексного розв’язання триєдиного завдання щодо акомодації (адаптування), організації (оформлення) та трансляції (передавання) навчально-інформаційних матеріалів (рис. 1) шкільної книги нового покоління.
Рис. 1. Концептуальна модель укладання інноваційного підручника
Досліджуючи концептуальну модель укладання інноваційного підручника (рис. 1), слід надати деякі пояснення щодо її окремих складників:
Акомодація – адаптування, прилаштування, редагування наявного об’єму навчально-інформаційних матеріалів у відповідності до змістовної компоненти навчального процесу із урахуванням категорії закладу освіти, задіяних освітніх технологій та розвивально-вікових особливостей учнів.
На думку С. Гончаренка, інформаційна культура шкільної книги повинна забезпечити учнів достатніми знаннєвими відомостями, які б надавали матеріал для їх когнітивного зростання і креативного натхнення (Гончаренко, 2008, с. 8), За умовами реалізації такої функції є дуже важливим коректно розв’язати низку завдань, пов’язаних із мінімізацією суперечності між компактністю підручника та відповідністю його змісту навчальній програмі. Одним із допустимих шляхів вирішення наданого протиріччя може стати використання принципу модульної генералізації (актуального відбору) навчально-інформаційних відомостей, який завбачує формування навчальних модулів (окремих книг або файлів), що мають дидактично адаптовану й осучаснену інформацію. У заданий спосіб навчальний модуль повинен сприйматися як відкрита, цілеспрямована, відносно завершена та динамічна сукупність взаємозалежних компонентів навчальної, виховної або розвивальної діяльності учнів (Пушкарьова, 2022, с. 147‒148).
Організація – упорядкування, проєктування, оформлення, рецензування й педагогічна експертиза навчально-інформаційних матеріалів підручника. Добре проведений етап структурної організації засобу навчання встановлює єдність та спорідненість тексту й ілюстративних матеріалів, що відповідно до вікової динаміки інтересів учнів виявляється стимулом в опануванні представленої в підручнику навчально-пізнавальної інформації (Жосан, 2009, с. 47‒49).
Сучасна організація підручника не має оглядатися на архаїчні стереотипи, а повинна знаходити оригінальні рішення як в подачі текстового матеріалу, так і в конструюванні знакових і художніх образів, привносячи істотні зміни у зміст та структуру засобу навчання та удосконалюючи формат трансляції навчальної інформації. Ураховуючи виняткове значення підручника для початкової школи, МОН України сформувало відповідні методичні рекомендації стосовно дизайну та поліграфічного виконання підручників, до переліку яких доречно зарахувати вимоги щодо структури основного тексту та шрифтових рішень, ілюстративних об’єктів і умовних позначень, уніфікації формулювань чи підписів, візуальному акцентуванні на першорядній інформації, загальному образі підручника та його дизайнерському оформленні (Методичні рекомендації, 2018).
Щодо технології аналізу (рецензування чи експертизи) підручника відзначимо, що означена процедура повинна мати комплексний характер та передбачати оцінювання за такими напрямами: точність структури підручника, виконання навчальною книгою базових функцій, дотримання якісної поліграфії, пов’язаність з іншими елементами навчально-методичного комплексу (Кодлюк, 2015, с. 8-10). Представлена технологія якісного аналізу підручників може бути застосована на різних етапах їх конструювання у відповідності до сформованих цілей і завдань експертно-аналітичних процедур.
Трансляція – передавання чи переадресування навчально-інформаційних матеріалів від їх носія (паперової книги чи комп’ютерного файлу) до адресантів (здобувачів освіти). Визнаючи роль традиційної друкованої книги в освітньому процесі загальноосвітньої (особливо початкової) школи, необхідно визнати, що невпинний розвиток комп’ютерних технологій викриває новітні шляхи та надає щонайліпші можливості для уведення в навчальний процес електронних засобів навчання, визначальним з яких є електронний підручник.
Сучасний електронний підручник, як новітній засіб навчання, передбачає запровадження мультимедійних прийомів трансляції навчально-інформаційних матеріалів і встановлення інтерактивного діалогового режиму спілкування учня з сайтами електронного підручника. У такий спосіб електронна навчальна книга може, за баченням О. Красовського, використовуватися у двох різновидах: 1) як електронна копія друкованого підручника та 2) як варіант оригінального засобу навчання із розширеними навчально-комунікативними можливостями стосовно умотивованого набуття знань (Красовський, 2013, с. 13).
Порівнюючи друковані та електронні підручники є коректним визнати, що кожна з таких форм навчальної книги має свої переваги та недоліки. До переваг друкованих видань можна віднести їх барвисте оформлення, доречно вибраний шрифт, структурованість, колористику, незалежність від електричного ресурсу, спрощеність користування, примітивна зручність в обслуговуванні, економічна доступність тощо. Водночас перевагами електронного засобу навчання доречно вважати компактність, мобільність, об’ємність інформації, невеликий розмір та замала вага, можливість налаштування розміру шрифтів тощо. За тим на підбір категорії підручника істотно впливають: форма навчання (online / offline), вікові особливості учнів, емоційне забарвлення, можливість залучення творчих умінь, місце проживання та фінансове благополуччя родини.
Таким способом підручник нового покоління спрямований на розв’язання протиріччя між зростаючими об’ємами накопиченої суспільством інформації та психіко-фізіологічними можливостями організму дитини щодо її усвідомлення, обробки та запам’ятовування. Саме цим, за думкою А. Гірняка, обумовлюється нагальний запит щодо укладання об’єктивно новітніх форматів підручників, які б за мінімально необхідної сукупності інформації у повному обсязі виконували покладені на них освітні функції (Гірняк, 2002, с. 218).
Якщо взяти до уваги думку, що підручник є матеріальним втіленням змісту початкової освіти (Кодлюк, 2017, с. 42-46) чи моделлю процесу навчання (Кодлюк, 2017, с. 335), видається абсолютно логічним порівняння інноваційної освітньої технології й інноваційного навчального підручника, сформованого на базі інтегративно-діяльнісного та особистісно-розвивального методів навчання. До прикладу, в процесі запровадження освітньої технології «Росток» (науковий керівник – д.п.н., професор Т.О. Пушкарьова) розроблені електронні підручники, модульні smart-textbooks, навчально-розвивальні комп’ютерні ігри природничо-математичного змісту. Такі мобільні підручники нового покоління сприяють прояву комунікативних технік учнів початкової школи, зростанню їх активності, самостійності, креативності та здатності до адаптивної соціалізації в умовах інформаційного зростання національної спільноти. Окрім того мобільні та зручні електронні версії інтерактивних навчальних підручників, налаштовані в режимі учнівсько-комп’ютерних інтерфейсів (schoolboy-computer interaction), можуть ефективно використовуватися в ході самостійної навчальної діяльності, в умовах дистанційної освіти та під час взаємодії з батьками.
Таким способом проєктування та використання сучасного (інноваційного) підручника сприятиме організації креативного навчального процесу, на засадах якого учні початкової школи захоплюватимуться освітнім дійством, забуваючи про час і втому та повністю занурюючись у творчу діяльність. Саме такий стиль новочасного підручникотворення має забезпечити мотиваційне стимулювання й емоційне збудження учнів за ходом навчального процесу, а також задовольнити їх потреби в інформаційно-комп’ютерній обізнаності.
Підбиваючи підсумок наведених суджень зауважимо, що сучасний (інноваційний) підручник – це навчальний засіб (друкована книжка, електронний сайт чи ігровий кейс), який є цікавим і зрозумілим, має виразний та яскравий дизайн, набуває компактного й доступного формату, виявляється конкурентоздатним у порівнянні з витворами телевізійної мережі чи забавками з інтернету. У такий спосіб креативний пошук інноваційних рішень у збиранні, оформленні та передаванні інформації набуває вкрай актуального та невідкладного значення.
Вашуленко, О.Я. (2021). Потенціал підручника з літературного читання для 3-го класу в реалізації вимог типової освітньої програми. Проблеми сучасного підручника. 26. 43‒57.
Ващенко, Г.Г. (1997). Загальні методи навчання. Київ: Українська Видавнича Спілка.
Гірняк, А.Н. (2002). Зміст, структура та оформлення розвивального підручника. Психологія і суспільство. 3‒4. 217‒241.
Гончаренко, С.У. (2008). Дидактичні функції підручника. Професійно-технічна освіта. 2. 6‒8.
Дичківська, І.М. (2004). Інноваційні педагогічні технології: навчальний посібник. Київ: Академвидав.
Кремень, В.Г. (ред.). (2008). Енциклопедія освіти. Київ: Юрінком-Інтер.
Жосан, О.Е. (2009). Теорія і практика підручникотворення: історія та сучасний стан. Вісник післядипломної освіти. 12. 41‒51.
Зайченко, І.В. (2008). Педагогіка. Київ: Освіта України.
Кодлюк, Я.П. (2014). Шкільний підручник як модель процесу навчання: історія, теорія, практика: результати науково-дослідної роботи. Тернопіль: ТНПУ імені Володимира Гнатюка.
Кодлюк, Я.П. (2015). Технологія аналізу підручника для початкової школи. Початкова школа. 2. 8‒10.
Кодлюк, Я.П. (2016). Концептуальні основи побудови підручника для початкової школи. Проблеми сучасного підручника. 14. 284‒292.
Кодлюк, Я.П. (2017a). Інновації у змісті підручників для початкової шкоди. Початкова школа. 12. 42‒46.
Кодлюк, Я.П. (2017b). Якісні характеристики сучасної початкової освіти. Молодий вчений. 11 (51). 334‒338.
Красовський, О.С. (2013). Дидактичні засади конструювання електронного підручника з природничих предметів для старшої школи загальноосвітніх навчальних закладів: автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук. Київ.
Методичні рекомендації щодо дизайну та поліграфічного виконання підручників для першого класу. (2018). Лист МОН України № 1/9-68 від 31.01.2018.
Нова українська школа. (2016). Концептуальні засади реформування середньої школи. Київ: МОН України.
Осова, О.О. (2017). Інноваційний потенціал сучасного підручника іноземної мови. Збірник наукових праць ХНПУ ім. Г.С. Сковороди. 56. 274‒285.
Пушкарьова, Т.О. (2022). Деякі особливості укладання модульно-інтегрованого навчального підручника в контексті осучаснення освітнього середовища. Проблеми сучасного підручника. 28. 145‒154.
Савченко, О.Я. (2019). Інноваційний потенціал підручника з читання. Український педагогічний журнал. 3. 65‒71.
Сковорода, Г. (2011). Повна академічна збірка творів. Харків-Едмонтон-Торонто: Вид-во Канадського Інституту Українських Студій.
Стрілець, С.І. (2015). Інновації у вищий педагогічній освіті: теорія і практика: навчальний посібник. Чернігів: ФОП Лозовий В.М.
Сучасний словник іншомовних слід. (2006). Київ: Видавництво «Довіра».
Термінологічний словник з основ підготовки наукових та науково-педагогічних кадрів післядипломної педагогічної освіти. (2014). Київ: ДВНЗ «Університет менеджменту освіти».
Уварова, Т.Ю. (2018). Інноваційний потенціал сучасного підручника з мови для іноземних студентів. Вісник Черкаського університету. 11. 80‒85.
Фоменко, Н.А. (2014). Педагогіка вищої школи. Київ: Видавничий Дім «Слово».
This work is licensed under a Creative Commons Attribution-NonCommercial-NoDerivatives 4.0 International License.
© Тамара Пушкарьова, 2023
© Олександр Гриценко, 2023