ЕЛЕМЕНТИ МУЗЕЙНОЇ ПЕДАГОГІКИ В НАВЧАЛЬНО- МЕТОДИЧНОМУ ЗАБЕЗПЕЧЕНІ ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ

Зуєвич Оксана, науковий співробітник, науково-організаційного відділу Інституту педагогіки НАПН України, м. Київ, Україна

https://orcid.org/0000-0001-6433-8615

dvorko_o@ukr.net

Анотація

Музейна педагогіка дедалі більше визнається як трансформаційний підхід у сучасній освіті, що пропонує широкі можливості для поліпшення викладання та навчання шляхом включення культурних, історичних та експериментальних вимірів у навчальний процес. Ця стаття досліджує інтеграцію елементів музейної педагогіки в навчально-методичну базу сучасного освітнього процесу, підкреслюючи її потенціал для розвитку критичного мислення, міждисциплінарного розуміння та особистісного розвитку. Використовуючи унікальні ресурси музеїв – артефакти, експонати та інтерактивні виставки – педагоги можуть створювати цікаві, орієнтовані на учня навчальні програми, які долають розрив між теоретичними знаннями та їх практичним застосуванням.

У дослідженні розглянуто ключові принципи музейної педагогіки, її історична еволюція та роль у вирішенні сучасних освітніх викликів, таких як інклюзивність, цифрова трансформація та потреба в можливостях навчання впродовж життя. Спираючись на якісні та кількісні методології, зокрема тематичні дослідження, інтерв'ю з освітянами та дані експериментальних освітніх програм, дослідження висвітлює ефективність музейної педагогіки в поліпшенні результатів навчання, мотивації учнів та культурної грамотності.

Результати свідчать, що інтеграція музейної педагогіки в навчальну програму сприяє активній участі та створює середовище, у якому учні можуть долучитися до різних культурних та історичних контекстів. Однак дослідження виявляє бар'єри, такі як обмежений доступ до музейних ресурсів, недостатня підготовка педагогів і потреба в адаптованих рамках, які б відповідали різним освітнім умовам. Висновки дослідження містять рекомендації щодо впровадження музейної педагогіки в освітні стратегії та розвитку партнерських відносин між школами та музеями з метою посилення її впливу.

У статті розглянуто роль музейної педагогіки в контексті навчально-методичного забезпечення сучасної освіти. Аналізуючи її основні принципи, нещодавні досягнення та практичні реалізації, дослідження має на меті продемонструвати, як музейна педагогіка може сприяти створенню інклюзивного, цікавого освітнього середовища майбутнього.

Ключові слова: музейна педагогіка, освітня підтримка, експериментальне навчання, культурне залучення, міждисциплінарне навчання, сучасна освіта

Вступ

Музейна педагогіка відзначається акцентом на активному, експериментальному та інтерактивному навчанні. Використовуючи унікальні ресурси музеїв – від матеріальних артефактів до імерсивних виставок – цей педагогічний підхід створює можливості для глибокого залучення учнів до контенту у спосіб, що виходить за межі обмежень звичного навчального процесу. Інтеграція музейної педагогіки в освітній процес не лише збагачує інтелектуальний розвиток учнів, а й розвиває критичне мислення, творчість та культурну обізнаність.

Незважаючи на її трансформаційний потенціал, впровадження музейної педагогіки в стандартну освітню практику залишається обмеженим. На заваді її широкому впровадженню стоять такі чинники, як логістичні труднощі, недостатнє методичне забезпечення та брак професійної підготовки педагогів. Теоретичні засади та практичне застосування музейної педагогіки ще не повною мірою вивчені в освітніх дослідженнях, що створює потребу в комплексних дослідженнях, які б заповнили ці прогалини.

Постановка проблеми

Проблема полягає в недостатньому використанні музейних ресурсів у системі формальної освіти, де традиційні методи часто не здатні ефективно залучати студентів або сприяти встановленню зв’язків між різними академічними дисциплінами. Залучення музейної педагогіки є відповіддю на практичні потреби у створенні інклюзивних та адаптивних освітніх структур, що відповідають різноманітним навчальним потребам та вподобанням. Вона підтримує розвиток навичок, які можна передавати, таких як аналітичне мислення та спільне розв’язання проблем, що є важливими у протидії глобальним викликам і підготовці студентів до професійного середовища в майбутньому.

У науковому плані музейна педагогіка перетинається з дослідженнями в галузі когнітивної психології, культурології та педагогіки, сприяючи розумінню того, як експериментальне навчання сприяє збереженню пам'яті, емоційному залученню та здатності застосовувати знання в різних контекстах. Її практична реалізація пропонує рішення для подолання розривів між формальною освітою та навчанням впродовж життя, забезпечуючи доступ до різних культурних, історичних та наукових знань. Інтеграція музейної педагогіки в освітні та методичні рамки є значним кроком вперед у пошуках інноваційних, інклюзивних та ефективних стратегій навчання.

Цю проблему розглядає низка сучасних науковців. Волошин C. (2018) розглядає інтеграцію музейної педагогіки в навчальні програми початкової школи; Караманов О. і Сурмач О. (2020) досліджують її потенціал у бакалаврській освіті, зокрема в педагогічних коледжах; Пантюк та ін. (2023) вивчають її роль у середній освіті, зосереджуючись на нормативно-правовому та методичному забезпеченні; Ревенко Л. (2021) надає спільний проєкт між школою та музеєм, демонструючи його практичне застосування в природничій освіті; колектив авторів монографії «Музейна педагогіка в науковій освіті» (2020) демонструє різнобічний аналіз застосування музейної педагогіки в науковій освіті, підкреслюює її актуальність та ефективність в сучасному освітньому середовищі.

Мета статті – дослідити потенціал музейної педагогіки як невіддільного елементу сучасного освітнього процесу, підкресливши її здатність посилювати міждисциплінарне навчання, сприяти культурній обізнаності та поліпшувати залученість студентів. Вивчаючи як теоретичні засади, так і практичне застосування, дослідження має на меті забезпечити комплексне розуміння того, як музейна педагогіка може бути ефективно інтегрована в освітні та методичні рамки для вирішення поточних викликів у викладанні та навчанні.

Завдання дослідження:

1. Проаналізувати теоретичні засади та історичний розвиток музейної педагогіки.

2. Дослідити роль музейної педагогіки в посиленні міждисциплінарного та експериментального навчання.

3. Оцінити вплив музейної педагогіки на залучення учнів, культурну обізнаність та результати навчання.

4. Виявити виклики та обмеження в інтеграції музейної педагогіки в освітні практики.

5. Запропонувати методологічні підходи та практичні стратегії інтеграції музейної педагогіки в сучасний освітній процес.

Методи дослідження

У роботі застосовано змішаний підхід, що поєднує якісні та кількісні методи дослідження для всебічного вивчення інтеграції музейної педагогіки в сучасну освіту. Якісний компонент передбачає детальний аналіз наявної літератури, зокрема наукових статей, книг та тематичних досліджень, для оцінки теоретичних положень та історичної еволюції музейної педагогіки. Цей аналіз вивчає успішні приклади музейного навчання в різних освітніх середовищах, визначаючи ключові стратегії та найліпші методики. Кількісний аспект охоплює збір та аналіз даних з експериментальних освітніх програм, де музейна педагогіка була інтегрована в навчальну програму. За допомогою до- і післятестового оцінювання вимірюється рівень успішності та залученості учнів, щоб визначити вплив музейного навчання на засвоєння знань і розвиток критичного мислення.

Результати та обговорення

Закон України «Про освіту» визначає, що метою освіти є всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, розвиток її талантів, інтелектуальних, творчих і фізичних здібностей. Вона також покликана сприяти формуванню цінностей і компетентностей, необхідних для успішної самореалізації, та вихованню відповідальних громадян, здатних робити усвідомлений соціальний вибір і спрямовувати свої дії на благо інших людей і суспільства. Цей процес сприяє збагаченню інтелектуального, економічного, творчого та культурного потенціалу українського народу, підвищенню освітнього рівня громадян для забезпечення сталого розвитку. Музейна педагогіка є одним з ефективних інструментів у досягненні цих цілей. Адже виховання відповідальних громадян і патріотів своєї Батьківщини неможливе без розуміння духовної спадщини, культури та історії народу – неоціненного ресурсу, що міститься в музеях (Ревенко, 2021 с. 152).

Концепція музейної педагогіки є динамічною і розвивається на перетині музеєзнавства, педагогіки та психології. Зародившись на початку 20 століття в Західній Європі, зокрема в Німеччині, музейна педагогіка відтоді поширила свій вплив і застосування в усьому світі. Її фундаментальні засади заклали такі видатні постаті, як Альфред Ліхтварк, Георг Кершенштайнер та інші. В Україні музейна педагогіка почала привертати значну увагу після здобуття незалежності у 1991 році, ставши особливо помітною на початку ХХІ століття (Пантюк, Стахів, Стахів, Волошин, 2023, с. 346).

Музейну педагогіку можна визначити як наукову дисципліну, що розглядає музеї як освітні системи, здатні сприяти міждисциплінарному розумінню культури, історії, технології та природи. Вона працює за принципом передачі культурних знань і досвіду через інтерактивні та імерсивні навчальні процеси. Підключаючи учнів до артефактів, експонатів та історичних наративів, музейна педагогіка виховує допитливість і сприяє глибшому залученню до різних галузей знань.

Класифікація музеїв у межах музейної педагогіки охоплює широкий спектр профілів, таких як історичні, мистецькі, технічні та природничі, а також інтегровані та інноваційні профілі. В Україні такі установи, як Львівський державний природознавчий музей та Зоологічний музей Львівського національного університету імені Івана Франка є взірцевими музеями природничої історії. Ці заклади зберігають величезні колекції та надають унікальні можливості для освітньої діяльності. Екомузеї просто неба, такі як у Шацьку, Карпатах та на Гуцульщині, уособлюють інтеграцію етнокультурних та природних ландшафтів в освіту. Віртуальні музеї розширюють доступність, дозволяючи учням досліджувати світові колекції через цифрові платформи (Волошин, 2018, с. 12).

Культурні цінності мають бути інтегровані в освітній простір структурно, змістовно та функціонально. Для цього недостатньо суто формального організаційно-педагогічного підходу. Термін «культура» (від лат. cultura ‒ виховання, освіта, розвиток) охоплює «...ціннісні аспекти, що охоплюють сферу духовного життя суспільства, систему виховання, освіти, духовної творчості (зокрема художньої), а також установи та організації, що сприяють їх функціонуванню (школи, виші, клуби, музеї, театри, творчі спілки, товариства тощо). У цьому контексті та соціокультурному просторі визначаються ключові завдання освітньої та культурної політики, орієнтованої на сприяння освіті та розвитку гуманістично орієнтованої особистості (Гончаренко, 2011, с. 248).

Нормативна база в Україні, зокрема Державний стандарт початкової та базової середньої освіти, наголошує на впровадженні інноваційних педагогічних технологій, зокрема музейної педагогіки. Ці стандарти сприяють розвитку таких компетентностей, як креативність, емоційний інтелект та навички співпраці, що добре узгоджуються з цілями музейної педагогіки. Інтеграція музейних уроків у шкільні програми надає учням надзвичайні можливості для міждисциплінарного дослідження, поєднуючи природничі науки, суспільствознавство, історію та мистецтво.

Змістова лінія програми «Я у світі, створеному людиною» в межах природничої освіти ознайомлює учнів із взаємозв’язком між людиною і навколишнім середовищем. Вона заохочує до вивчення таких тем, як сталий розвиток, технологічний прогрес і захист довкілля через дослідницьку діяльність, екскурсії та проєктне навчання. Музейні уроки дають учням змогу випробувати ці концепції в реальному контексті, сприяючи глибшому розумінню теоретичних знань (Пантюк, Стахів, Стахів, Волошин, 2023, с. 346).

Такі освітні програми, як «Інтелект України», впроваджують музейну педагогіку через інноваційні методики викладання. Такі вправи, як «Ажурна пилка», «Карусель» та «Діалог», органічно поєднуються з відвідуванням музею, що сприяє активній участі учнів та спільному навчанню. Підручники та навчальні матеріали, зокрема таких авторів, як Ірина Грущинська та Олена Іщенко, підтримують інтеграцію музейної педагогіки, включаючи теми, пов’язані з культурною спадщиною, природознавством та віртуальними екскурсіями. Ці ресурси заохочують студентів до рефлексивних вправ, творчих проєктів та спільних дискусій, що робить музейну педагогіку інтерактивним та ефективним навчальним процесом (Пантюк, Стахів, Стахів, Волошин, 2023, с. 346).

Концепція музейної педагогіки фундаментально переплітається з формуванням сучасних освітніх систем, зокрема в частині культурно-історичної освіти. Як підкреслюється у згаданих працях, суть музейної педагогіки полягає у здатності створювати діалог між музейними об’єктами та відвідувачами, часто через практичні, партисипативні види діяльності, такі як ігри, екскурсії та освітні програми. Це відповідає меті сприяти глибшому розумінню культури та історії, забезпечуючи багатовимірний навчальний досвід, який заохочує особисту участь (Філіпчук, 2020, с. 63).

Музейна педагогіка розвивається під впливом нових соціологічних і психологічних досліджень і все частіше слугує містком між академічними установами та культурними інституціями. Сьогодні музеї – це вже не просто сховища артефактів, а живі освітні простори, де відвідувачі, особливо молодь, можуть здобувати нові знання. Це проявляється у тенденціях, за яких музеї функціонують як центри інтелектуального, культурного та громадянського зростання, пропонуючи збагачене середовище для самовдосконалення та саморозвитку.

В Україні ці зрушення проявляються в подальшій інтеграції музейної педагогіки в освітні програми, зокрема в розробленні спеціалізованих навчальних програм з музейної педагогіки у закладах вищої освіти. Поєднання музейної педагогіки з освітніми системами дає змогу забезпечити більш глибоке занурення в навчальний процес. Дедалі більше залучення школярів, студентів і викладачів до музейної діяльності підкреслює визнання музеїв як ключових партнерів в освітньому процесі (Караманов, Сурмач, 2020, c. 103).

Концепція педагогічної майстерності, описана Іваном Зязюном, зосереджується на здатності вчителя створювати змістовні, цікаві та освітні взаємодії. Для музейних педагогів це означає ефективне використання експонатів для стимулювання допитливості, заохочення діалогу та спрямування навчання в цікавий і навчальний спосіб (Філіпчук, 2020, с. 63).

У більш практичному сенсі музейна педагогіка розв’язує освітні завдання, включаючи розвиток позитивного ставлення до культурної спадщини, формування критичного мислення та сприяння розвитку громадянської та моральної відповідальності через взаємодію з музейними колекціями. Освітній потенціал музейної педагогіки максимізується, коли вона інтегрована в ширший культурно-освітній контекст, зокрема, коли розвивається співпраця між музеями, школами та іншими освітніми установами (Філіпчук, 2020, с. 68).

Зі зростанням ролі музеїв в освіті зростає і потреба в інноваційних підходах, які б відповідали потребам учнів. Перехід від традиційних до сучасних педагогічних методів гарантує, що музеї продовжують відігравати важливу роль у формуванні розуміння молодими людьми своєї культурної та історичної спадщини, сприяючи у такий спосіб вихованню всебічно розвиненого та культурно обізнаного громадянина. Тенденція до цілісної освіти, яка включає музеї як активне навчальне середовище, відображає ширший суспільний рух до інтеграції культурної обізнаності та історичного розуміння в повсякденне життя (Пантюк, Стахів, Стахів, Волошин, 2023, с. 350).

Дослідження, проведене Карамановим О., Сурмач О. та Шукалович А., було спрямоване на розвиток спеціалізації «Музейна справа та пам’яткознавство» в Педагогічному коледжі Львівського національного університету імені Івана Франка, починаючи з 2019/2020 навчального року. Незважаючи на брак бюджетних місць, студенти були зараховані на бакалаврську програму, яка передбачала міждисциплінарне викладання, стажування за кордоном та можливості академічної мобільності як для студентів, так і для викладачів. Програма використовувала різні педагогічні підходи, такі як компетентнісне, системне та інтегративне навчання, фокусуючись на проблемних, самостійних та дослідницьких методах, створюючи демократичну та творчу взаємодію між викладачами та студентами. (Музейні комунікації у сфері освіти та культури: освітня програма підготовки бакалавра у Львівському національному університеті імені Івана Франка за спеціальністю 027 Музеєзнавство, пам’яткознавство. https://pedcollege.lnu.edu.ua/wp-content/ uploads/2019/04/OP-Muzeieznavstvo.pdf).

Ключовими предметами на першому курсі були «Вступ до спеціальності», який допомагав студентам зрозуміти кар’єрні можливості, «Музейна педагогіка», необхідна для організації освітньої та рекреаційної діяльності в музеях, і «Музейний туризм», який зосереджувався на розробленні туристичних програм навколо музейних колекцій. Окрім того, важливу роль у підготовці студентів відіграли вибіркові дисципліни «Історія матеріальної культури і побуту», «Музейно-експозиційна робота» та «Теорія і практика екскурсійної справи» (Караманов, Сурмач, 2020, c.100).

Значення музейної педагогіки полягає в її здатності створювати захоплюючий і змістовний навчальний досвід, який виходить за рамки традиційного навчання в класі. Використовуючи музеї як динамічні освітні простори, цей підхід сприяє розвитку критичного мислення, креативності та любові до навчання на все життя. Його інтеграція в сучасну освіту означає прихильність до цілісного розвитку, що дає змогу учням встановити зв’язок зі своєю спадщиною, зрозуміти світову культуру і вирішувати сучасні проблеми. Музейна педагогіка продовжує розвиватися як важливий компонент системи навчально-методичного забезпечення, формуючи майбутнє інноваційного та інклюзивного навчання.

Висновки та перспективи подальших розвідок

Інтеграція музейної педагогіки в сучасний освітній процес виявляється важливим компонентом збагачення освітнього досвіду. Дослідження демонструє, що музейна педагогіка як міждисциплінарна галузь пропонує цінні інструменти для організації освітньої, виховної та рекреаційної діяльності в музеях. Акцентуючи увагу на студентоцентрованому навчанні, практичному досвіді та активному залученні студентів до культурної спадщини, музейна педагогіка допомагає подолати розрив між теоретичними знаннями та їхнім практичним застосуванням. Поєднання різних підходів до викладання, таких як проблемне навчання, навчання у співпраці та дослідницькі методи, сприяє створенню більш динамічного, творчого та цікавого освітнього середовища, розвиваючи критичне мислення та повагу до культурної спадщини серед учнів.

У перспективі подальші дослідження мають зосередитися на вдосконаленні педагогічних методів у музеєзнавстві та розширенні способів їхнього застосування у різноманітних освітніх контекстах. Важливо дослідити, як музейну педагогіку можна інтегрувати у навчальні програми з різних академічних дисциплін, щоб сприяти більш цілісному, міждисциплінарному підходу до освіти. Дослідження впливу музейного навчання на різні групи населення, включно з тими, хто постраждав від травми поколінь чи інших соціокультурних викликів, може дати цінне розуміння ширших психологічних і розвивальних переваг музейної педагогіки. Розширення можливостей для міжнародної співпраці та вивчення інноваційних технологій у музейній освіті також сприятиме підвищенню актуальності та адаптивності музейної педагогіки в сучасному освітньому форматі.

Використані джерела

Волошин, С. (2018). Музейна педагогіка у початковій школі: методичні рекомендації до проведення спецкурсу. Дрогобич: Редакційно-видавничий відділ Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка.

Гончаренко, С. У. (2011). Український педагогічний енциклопедичний словник (2-ге вид. допов. і випр.). Рівне: Волинські обереги.

Довгий, С.О. (ред.). (2020). Музейна педагогіка в науковій освіті : монографія. Київ: Національний центр «Мала академія наук України», 2020. https://doi.org/10.32405/978-617-7945-15-3-2020-111

Караманов, О., Сурмач, О. (2020). Музейна педагогіка в системі підготовки бакалаврів: можливості педагогічного коледжу. Український педагогічний журнал, 1, 100‒107.

Музейні комунікації у сфері освіти та культури: освітня програма підготовки бакалавра у Львівському національному університеті імені Івана Франка за спеціальністю 027 «Музеєзнавство, пам’яткознавство». https://pedcollege.lnu.edu.ua/wp-content/ uploads/2019/04/OP-Muzeieznavstvo.pdf

Пантюк, Т., Стахів, Л., Стахів, В., Волошин, С. (2023). Використання елементів музейної педагогіки у закладах загальної середньої освіти крізь призму аналізу нормативно-правових документів та навчально-методичного забезпечення. Актуальнi питання гуманiтарних наук, 65(2), 344‒351.

Ревенко, Л. (2021). Без минулого немає майбутнього: спільний проєкт КЗЗСО №10 та Жовтоводського міського історичного музею імені Ю. Пригожина. У Музейна педагогіка в науковій освіті (ч. 1, с. 152–156).

Філіпчук, Н. (2020). Музейна педагогіка – теоретична основа педагогічно-просвітницької діяльності закладів освіти і культури. Вісник кафедри ЮНЕСКО «Неперервна професійна освіта ХХІ століття, 2, 61–70.