Проблеми сучасного підручника

ІННОВАЦІЇ ТА ПЕРСПЕКТИВИ В ОСВІТНІХ ПРАКТИКАХ: НЕФОРМАЛЬНА ОСВІТА

Світлана Алєксєєва — Tue, 06 Aug 2024 00:00:00 +0300

У статті висвітлено можливості неформальної освіти як сучасної інновації в освітніх практиках. Схарактеризовано неформальну освіту як вид освіти, що поглиблює компетентність у сферах, які представляють інтерес для тих, хто навчається та формує вміння й навички, що виходять поза межі цілей формальної освітньої системи. Аналіз світового й вітчизняного досвіду неформальної освіти засвідчує наявність широкого спектру освітніх послуг.

Доведено, що неформальну освіту розуміють, як організовану поза формальною освітою навчальну діяльність, що доповнює формальну освіту, забезпечуючи засвоєння тих умінь і навичок, які необхідні для соціально та економічно активного громадянина країни. Окреслено, що основний акцент при здобутті неформальної освіти зроблено на ті галузі знання, які виявляються найбільш актуальними для особистості, що є її перевагою в порівнянні з формальною, яка надає комплексні знання. Конкретизовано нормативно-правові документи, які регламентують процедуру визнання результатів, отриманих у неформальній освіті.

Констатовано, що в Україні неформальна освіта відіграє велику роль, зокрема, у довоєнний час – це підтримка демократичних перетворень та розвитку громадянського суспільства, а під час військового стану – це ще й можливість компенсації освітніх втрат. Війна докорінно впливає на якість освіти, деякі діти почали навчатися онлайн, але через відсутність електроенергії втратили можливість навчатися системно, хтось був вимушений залишити країну. Щоб зменшити негативні наслідки війни на освіту, необхідні зусилля для забезпечення безпеки та стабільності в освітній системі, а також забезпечення доступу до освітніх ресурсів. За такого підходу неформальна освіта стає засобом компенсації освітніх втрат

ГНУЧКЕ НАВЧАННЯ В ОСНОВНИХ КАТЕГОРІЯХ, ХАРАКТЕРИСТИКАХ, РЕАЛЬНИХ ПРАКТИКАХ ТА ПОТРЕБАХ УЧНІВ ЩОДО ЗМІСТУ ПІДРУЧНИКІВ

Тетяна Алєксєєнко — Tue, 06 Aug 2024 00:00:00 +0300

У статті актуалізовано та розкрито суть гнучкого навчання на понятійному рівні та в понятійних інтерпретаціях, основних організаційно-педагогічних характеристиках, які відображають особливості гнучкості організації та змісту навчання щодо часу, індивідуального підходу та підтримки персоналізації учня, стосовно формування гнучкого навчального середовища та освітнього простору, зокрема і на прикладі Школи гнучкого навчання та домашньої форми навчання у зарубіжному досвіді; у контексті чинних практик гнучкого навчання щодо окремих цільових груп учнів. Актуалізовано роль та потенціал у цьому процесі змісту шкільного підручника, структурованого з урахуванням основних характеристик гнучкого навчання, зокрема щодо дидактико-методичного та соціального компонентів як позатекстових. Гнучкість відображає зміну філософії навчання, принцип дитиноцентризму з домінуванням у ньому потреб дитини-учня.

ІНТЕГРОВАНІ КУРСИ МОВНО-ЛІТЕРАТУРНОЇ ГАЛУЗІ В ЗАКЛАДАХ ЗАГАЛЬНОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ З КЛАСАМИ/ ГРУПАМИ З НАВЧАННЯМ МОВАМИ НАЦІОНАЛЬНИХ МЕНШИН: СТАН І ПЕРСПЕКТИВИ ЗАПРОВАДЖЕННЯ

Наталія Богданець-Білоскаленко, Олена Фідкевич — Tue, 06 Aug 2024 00:00:00 +0300

У статті представлено запровадження інтегрованих курсів, зокрема курсів мовно-літературної галузі, як сталу тенденцію модернізації української школи в контексті європейського вектору розвитку освіти в Україні.

Визначено та акцентовано основні виклики у процесі реалізації інтегративного підходу до навчання предметів мовно-літературної галузі у закладах загальної середньої освіти з класами/групами з навчанням мовами національних меншин.

Репрезентовано результати анкетування вчителів Чернівецької та Закарпатської областей України, які працюють у закладах загальної середньої освіти визначеного типу, бесід та інтерв’ю з ними. Метою опитувань було виявлення труднощів у реалізації інтеграції предметів мовно-літературної галузі та готовності вчителів до запровадження інтегрованих курсів.

На підставі отриманих відповідей увчителів-респондентів проаналізовано їхнє ставлення до запровадження інтегрованих курсів у практику закладів загальної середньої освіти; окреслено проблемні аспекти реалізації інтеграції предметів мовно-літературної галузі та зроблено висновки про причини несприйняття інтеграції деякими вчителями; осмислено шляхи підвищення ефективності реалізації інтегративного підходу до навчання мов і літератур.

Розглянуто перспективи подальшого дослідження процесу запровадження інтегративного підходу до навчання предметів мовно-літературної галузі, зокрема у закладах загальної середньої освіти з класами/групами з навчанням мовами національних меншин.

СКЛАДОВІ МЕТОДИКИ ВІДБОРУ НАВЧАЛЬНИХ ТЕКСТІВ ШКІЛЬНИХ ПІДРУЧНИКІВ З МАТЕМАТИКИ

Михайло Бурда — Tue, 06 Aug 2024 00:00:00 +0300

Загальним пріоритетом методики відбору навчальних текстів залишається збільшення у змісті математичної освіти питомої ваги прикладного компонента, який забезпечуватиме здатність учня успішно діяти в навчальних і життєвих ситуаціях, провадити майбутню професійну діяльність. Пропонована методика ґрунтується на дидактико-методичних вимогах до відбору теоретичного матеріалу і системи задач підручників з математики, зокрема: забезпечення наступності змісту і вимог щодо засвоєння навчального матеріалу між початковою, базовою і старшою школами; реалізація метапредметного підходу; укрупнення навчального матеріалу; візуалізація навчальних текстів; інтеграція змісту та ін. Дидактико-методичні вимоги відображаються в складових пропонованої методики відбору навчальних текстів шкільних підручників з математики.

Обґрунтовується думка, що методика має забезпечувати відповідність навчального матеріалу процесу застосування математики на практиці, тобто навчальні тексти повинні мати такі складові: організацію емпіричних узагальнень (вивчення математичного факту розпочинається з аналізу предметних моделей, прикладів із довкілля, зі сфери майбутньої професійної діяльності, фактів з інших навчальних предметів, конкретних ситуацій, для опису яких використовується математика); логічне упорядкування навчального матеріалу (доведення або спростування гіпотези, розв’язування базових математичних задач, які дають змогу сконструювати відповідні способи діяльності); застосування математичних фактів на практиці (усвідомлення того, що розв’язання будь-яких задач прикладного змісту включає етапи: перехід від ситуації, описаної у задачі, до математичної моделі цієї ситуації, і від неї – до сформульованої математичної задачі; розв’язування задачі в межах побудованої моделі; застосування одержаного розв’язання до вихідної ситуації). Другий і третій складники методики мають бути максимально наближеними і розглядатися як взаємно обернені. Встановлено, що дотримання у методиці відбору навчальних текстів наведених дидактико-методичних вимог та її складників сприятиме виробленню в учнів математичної та інших ключових компетентностей.

ДОСВІД ОРГАНІЗАЦІЇ ONLINE-ОСВІТИ

Ірина Глущенко — Tue, 06 Aug 2024 00:00:00 +0300

Складна ситуація в Украйні, яка викликана повномасштабним вторгненням РФ, внесла свої корективи у надання освітніх послуг дітям дошкільного та шкільного віку. Більшість освітніх закладів перейшла на дистанційну або змішану форму навчання. Упровадження такої форми освітнього процесу вимагає певної готовності педагогічної спільноти, дітей і батьків. Дистанційне навчання не можливо якісно здійснити без певної технічної бази та готовності вчителів до такої складної роботи. Особливого значення набуває онлайн-освіта в регіонах, які наближені або знаходяться в зонах бойових дій. Створення безпекової ситуації, це ще одна проблема, яка повинна вирішуватися як керівництвом закладу так і військовими адміністраціями.

Перед педагогами постає складне завдання адаптувати авторські начальні програми до умов дистанційного навчання. Створення нового методичного матеріалу, опанування новими інформаційних технологій, потребує від сучасного вчителя додаткових знань і цілеспрямованого навчання. Досвід роботи з батьками в умовах онлайн-навчання, проведення виховної роботи потребує дуже багато зусиль та нових знань. Не зважаючи на складну ситуацію, продовжувалась робота з дітьми, які потребують особливої уваги і створення інклюзивного середовища. Діти із особливими освітніми потребами, як відомо, потребують від учителів певних знань і навичок у роботі. Робота з такими дітьми, навіть у довоєнний час викликала труднощі. Педагогічний колектив, зміг у дуже короткий термін оволодіти знаннями і адаптувати дітей із особливими освітніми потребами до дистанційного навчання. Цей унікальний досвід створення освітнього онлайн-середовища в умовах війни потребує узагальнення аналізу та обговорення в педагогічній спільноті. З цією метою був створений методичний посібник, який узагальнив усі унікальну роботу педагогів «Навчально-виховний комплекс «Школа гуманітарної праці».

ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ТА РЕАЛІЗАЦІЇ КУРСІВ ФІЗИКИ БАЗОВОГО ТА ПРОФІЛЬНОГО РІВНІВ НОВОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ШКОЛИ

Микола Головко — Tue, 06 Aug 2024 00:00:00 +0300

У статті актуалізовано проблему формування цілісного курсу фізики Нової української школи. Узагальнено концептуальні підходи щодо структури та змісту навчання фізики на базовому рівні, особливостей та моделей його реалізації в освітній практиці, розроблення сучасного підручника фізики для гімназії, що реалізує вимоги Державного стандарту базової середньої освіти та розроблених на його основі модельних навчальних програм, запровадження яких розпочинається у 2024‒2025 навчальному році.

Проаналізовано зарубіжний досвід функціонування профільної школи та особливості реалізації на рівні профільної освіти фізичного складника природничої освітньої галузі. Акцентовано увагу на необхідності дидактико-методичного обґрунтування процедур формування профілів навчання, змісту та обсягів компонентів, зокрема й фізичної, модулів профільної та загальноосвітньої підготовки.

Окреслено підходи щодо конкретизації ключових змістових ліній фізичного складника поглибленого та базового рівнів профільного навчання та особливостей реалізації їх дидактичного забезпечення, а також обов’язкових результатів навчання фізики та орієнтирів їх оцінювання.

Визначено перспективи формування курсу фізики профільного рівня повної загальної середньої освіти як другого концентру, що у взаємозв’язку з базовим курсом утворюють спірально-концентричну систему шкільної фізичної освіти, її переваги та труднощі практичного втілення.

ДО ПРОБЛЕМИ ОЦІНЮВАННЯ НАВЧАЛЬНИХ ДОСЯГНЕНЬ УЧНІВ ГІМНАЗІЙ У КОМПЕТЕНТНІСНОМУ ВИМІРІ

Ігор Горошкін — Tue, 06 Aug 2024 00:00:00 +0300

У статті порушено проблему оцінювання навчальних досягнень учнів гімназії на уроках іноземної мови. Зазначено, що орієнтиром, якого прагнуть досягнути учасники освітнього процесу в 7‒9 класах, є рівень В1 володіння іноземною мовою, що відповідає вимогам Загальноєвропейських рекомендацій з мовної освіти.

Схарактеризовано функції оцінювання: інформаційну, стимулювально-мотиваційну, формувальну, розвивальну, виховну (для учнів); діагностувальну, інформаційну, аналітичну, контрольну, коригувальну та ін. (для вчителів). Виокремлено і схарактеризовано чотири критерії оцінювання міжкультурної іншомовної комунікативної компетентності учнів гімназії: ціннісний (ставлення учнів до навчання іноземної мови, розуміння її ролі в житті сучасної людини, прагнення самовдосконалюватися в навчанні іноземної мови); знаннєвий (характеризує рівень здобутих учнями знань іноземної мови, зокрема словниковий запас, оволодіння граматичними конструкціями, соціокультурними відомостями тощо; діяльнісний (реалізація всіх видів мовленнєвої діяльності – аудіювання, читання, говоріння, письмо; здатність до навчальної взаємодії в парах і групах; здатність до дослідження та експериментування тощо); рефлексійний (здатність аналізувати власну навчальну діяльність, а також діяльність інших осіб, здійснювати об’єктивне самооцінювання і взаємооцінювання; визначати оптимальні шляхи і способи вдосконалення навчальних результатів).

Відповідно до визначених критеріїв на основі аналізу чинних модельних програм з іноземної мови розроблено вимоги до обов’язкових результатів навчання за трьома групами обов’язкових результатів навчання на основі компетентісного підходу, які диференційовано за чотирма рівнями – високим, достатнім, середнім, низьким – для об’єктивного оцінювання навчальних досягнень учнів з іноземної мови.

Проілюстровано критерії і показники оцінювання результатів навчальної діяльності учнів гімназії (7‒9 класи) за чотирма рівнями, наведено приклади завдань для оцінювання навчальних досягнень учнів з іноземної.

ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ ДОПРОФІЛЬНОЇ ПІДГОТОВКИ ЗДОБУВАЧІВ ОСВІТИ В ГІМНАЗІЯХ У ДИСТАНЦІЙНОМУ ФОРМАТІ В УМОВАХ ТРАНСФОРМАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ

Антоніна Данко — Tue, 06 Aug 2024 00:00:00 +0300

Дослідження присвячене розгляду особливостей допрофільної підготовки здобувачів освіти в гімназіях у дистанційному форматі в умовах трансформаційних процесів в освіті. У роботі розглядаються питання доступності ресурсів, впливу психологічного стану учнів на якість навчання, напрями допрофільного навчання. Важливо вивчати, як ці особливості впливають на якість освіти та розвиток учнів в умовах війни, а також розробляти ефективні стратегії для підтримки освітнього процесу. Результати дослідження можуть сприяти розробці адаптивних педагогічних підходів для забезпечення якісної освіти під час непередбачуваних умов воєнного конфлікту й дистанційного навчання.

НАВЧАЛЬНІ ЗАВДАННЯ ЕКОЛОГІЧНОГО ЗМІСТУ В ШКІЛЬНИХ ПІДРУЧНИКАХ ХІМІЇ ОСНОВНОЇ ШКОЛИ СЛОВАЦЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ

Оксана Лабінська — Tue, 06 Aug 2024 00:00:00 +0300

У статті проаналізовано зміст навчальних завдань екологічного змісту в підручниках хімії основної школи Словацької республіки (СР), які були поділені на три групи: І група – найпростіші завдання на знання теоретичного та фактичного матеріалу; завдання на основі відомих хімічних речовин та формул; найпростіші експериментальні завдання; ІІ група – розрахункові завдання, завдання на конкретизацію, порівняння, пояснення, узагальнення, доведення, систематизацію тощо; лабораторні завдання; ІІІ група – завдання на застосування таблиць та рисунків підручника; на застосування тексту підручника; на виготовлення рисунків, таблиць, схем; на підготовку повідомлення, реферату, виконання навчального проєкту. З’ясовано, що завдання в підручниках представлені двома способами: у процесі викладення начального матеріалу та за результатами вивчення розділу. Встановлено, що: частка завдань екологічного змісту в підручниках хімії основної школи СР досить висока – 46,24 % і 49,29 % відповідно для 7 і 9 класів, нижчий відсоток – 21,35 % у підручнику 8 клас; частка навчальних проєктів екологічного спрямування в 7 та 9 класах складає 100 %; в курсі органічної хімії збільшується частка лабораторних робіт екологічного спрямування – 16,67 % у 8, 25 % у 7 класах та 54,55 % у 9 класі; практично всі лабораторні роботи тісно пов’язані з безпосереднім оточенням учня тому викликають зацікавленість до предмету. Підкреслено ефективність та актуальність використання навчальних завдань екологічного змісту під час вивчення предмета хімії, що входить до складу екологічної освіти та виховання учнів. Це, як наслідок, створює тісний зв’язок між розумінням екологічних проблем місцевості, в якій учні проживають, та ціннісному ставленню до природи. У статті наведено приклади завдань екологічного змісту з шкільних підручників хімії основної школи СР.

ФОРМУВАЛЬНЕ ОЦІНЮВАННЯ ЯК ОСНОВА СТРУКТУРУВАННЯ ПІДРУЧНИКІВ «ТЕХНОЛОГІЇ» ДЛЯ БАЗОВОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ

Тетяна Мачача — Tue, 06 Aug 2024 00:00:00 +0300

У статті актуалізовано проблему структурування підручників з технологій для учнів базової середньої освіти на основі методів формувального оцінювання. Акцентовано увагу на значенні формувального оцінювання для розвитку ключових і галузевої компетентностей у процесі навчання технологій.

Роз’яснено наукове підґрунтя для розроблення методики використання формувального оцінювання в межах технологічної освітньої галузі базової середньої освіти. Уточнено поняття «формувальне оцінювання» та його основні характеристики з огляду на процес навчання технологій. З’ясовано мету і функції формувального, поточного й підсумкового оцінювання відповідно до вимог нового стандарту.

Розроблено методику використання формувального оцінювання як основу структурування підручників за модельною навчальною програмою «Технології. 7–9 класи» авторки Тетяни Мачачі. Обґрунтовано доцільність дидактичного структурування підручника з технологій за модулями на основі концепції культурологічного змісту технологічної освіти.

Визначено й описано структурні складові модулів як окремих змістових одиниць підручників з технологій на основі методів формувального оцінювання. З’ясовано формувальну функцію підсумкового оцінювання.

МЕХАНІЗМИ ПОСИЛЕННЯ ПРИКЛАДНОЇ СПРЯМОВАНОСТІ ЗМІСТУ БАЗОВОГО КУРСУ ФІЗИКИ

Юрій Мельник — Tue, 06 Aug 2024 00:00:00 +0300

У статті здійснено аналіз сучасного стану реалізації прикладної спрямованості шкільної природничої освіти в змісті курсів за вибором на прикладі навчання фізики в гімназії. З’ясовано, що ключовим аспектом прикладної спрямованості сучасної шкільної освіти є орієнтованість її змісту, методів, форм і засобів навчання на застосування знань у техніці й технологіях, наукових дослідженнях і професійній діяльності людини. Зроблено висновок, що посилення прикладної спрямованості змісту базового курсу фізики є важливою дидактичною умовою формування в здобувачів освіти ключових компетентностей.

Встановлено, що одним із інструментів реалізації прикладної спрямованості змісту курсу фізики є практико-орієнтовані завдання, як правило, міжпредметного характеру, розв’язування яких сприяє ґрунтовному засвоєнню знань світу природи, набуттю наскрізних умінь і навичок, усвідомленню практичного значення наукових теорій та їх впливу на розвиток фізичної освіти. Виконання завдань прикладного характеру сприяє як формуванню предметної компетентності з фізики, так і ключової компетентності в галузі природничих наук, техніки та технологій.

ФОРМУВАННЯ ЗМІСТУ ОСВІТНІХ КОМПОНЕНТІВ ГРОМАДЯНСЬКОЇ ТА ІСТОРИЧНОЇ ОСВІТНЬОЇ ГАЛУЗІ ПРОФІЛЬНОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ

Петро Мороз, Ірина Мороз — Tue, 06 Aug 2024 00:00:00 +0300

У статті розглянуто питання формування змісту освітніх компонентів громадянської та історичної освітньої галузі у контексті вимог Державного стандарту профільної середньої освіти. Зазначається, що одним із головних завдань профільного навчання є максимально повне задоволення пізнавальних інтересів та освітніх потреб здобувачів освіти, які зумовлені їхніми подальшими життєвими планами й професійними орієнтирами. Такий підхід передусім передбачає можливість для учнів вільно обирати зміст навчання.

У статті представлено результати онлайн-опитування вчителів історії, громадянської освіти та правознавства закладів загальної середньої освіти щодо структури та змісту освітніх компонентів громадянської та історичної освітньої галузі профільної середньої освіти. Запропоновано способи формування змісту освітніх компонентів громадянської та історичної освітньої галузі профільної середньої освіти. Наголошується, що обов’язковий за обраним профілем та вибірковий освітні компоненти громадянської та історичної освітньої галузі реалізуються через спеціальні курси, курси за вибором, факультативи.

Зазначається, що навчання з профільних спецкурсів/предметів та курсів за вибором має наближати учнів до розуміння тонкощів певного фаху, надавати змогу випробувати себе в професії, перш ніж остаточно її обрати/ухвалити зважене рішення. З огляду на це, розвиток самостійності, здібності до дослідницької діяльності й готовності до співпраці набувають виняткового значення. Відповідно зростає потреба в повноцінному впровадженні ефективних освітніх технологій, зокрема дослідницького та проєктного навчання.

У статті наголошується, що проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів проблеми формування змісту освітніх компонентів громадянської та історичної освітньої галузі профільної середньої освіти. Перспективи подальших досліджень полягають у вивченні методичних засад конструювання модельних навчальних програм та навчальної літератури з предметів/спецкурсів/курсів за вибором/факультативів. Важливою проблемою є розроблення системи оцінювання навчальних досягнень учнів з освітніх компонентів громадянської та історичної освітньої галузі профільної середньої освіти.

ІСТОРІЯ СТВОРЕННЯ ШКІЛЬНИХ ПІДРУЧНИКІВ З ГЕОГРАФІЇ В ПЕРІОД НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ

Тетяна Назаренко — Tue, 06 Aug 2024 00:00:00 +0300

У статті подано ретроспективний аналіз підручникотворення в період незалежності України. Після проголошення незалежності в країні залишились підручники радянського походження, де давався побіжний географічний розгляд України, тому виникла необхідність у створенні українських підручників, які б мали україноцентричний змістовий характер. Оскільки географія – навчальний предмет, що надає знання, які висвітлюють просторові взаємини та характеристики земної поверхні на підвалинах балансування природи та населення, то створення підручника, за яким вчиться й розвивається нова генерація, є одним із засадничих питань сучасної методики навчання географії. Для того, щоб створити ефективний сучасний підручник, варто проаналізувати досвід попередніх поколінь.

У статті розглядаються питання вдосконалення підручників для закладів загальної середньої освіти через зміст і методичний апарат. Авторка статті проаналізувала перші підручники з географії незалежної України на предмет україно змістового наповнення, розвитку просторового мислення та значення навчального предмету географія в період російської агресії на території України.

КОНЦЕПТУАЛЬНІ ПІДХОДИ ДО ДОСЛІДЖЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЙНОЇ КУЛЬТУРИ ЯК ЗМІСТОВА КОМПОНЕНТА ПІДРУЧНИКА ДЛЯ КЕРІВНИКА ЗАКЛАДУ ОСВІТИ

Вероніка Нідзієва, Владислав Нідзієв — Tue, 06 Aug 2024 00:00:00 +0300

У статті наведено теоретичне узагальнення наукової проблеми управління розвитком організаційної культури закладу загальної середньої освіти, окреслено стан її розробленості вітчизняними й зарубіжними науковцями та практиками. З’ясовано, що організаційна культура – як феномен і організаційно-педагогічна система – не стала наразі об’єктом управління керівників закладів освіти, унаслідок чого розвивається переважно стихійно або її розвиток відбувається переважно революційним шляхом, що може призвести до дезорганізації та хаосу в життєдіяльності закладу освіти та занепаду морально-етичних норм; не належить до тезаурусу законодавчо-правових актів у сфері освіти та визначається через такі процеси, як організація діяльності, організаційна автономія, організація освітнього, виховного, розвивального, творчого процесів у закладі освіти.

Виявлено, що пізнання організаційної культури здійснюють на теоретичному й емпіричному рівнях у межах різних наукових підходів, які було адаптовано з економічної сфери та застосовано до гуманітарної. Добір підходів визначається обраним предметом, метою, стратегіями її розвитку відповідно до необхідних змін і конкретних умов діяльності закладу освіти. Результати наукових досліджень організаційної культури з економічної сфери були екстрапольовані на педагогіку.

У процесі дослідження було виокремлено науково-методичні підходи до пізнання організаційної культури закладу освіти: системний (розгляд організаційної культури як цілісної соціокультурної та організаційно-педагогічної системи); аксіологічний (вплив організаційних цінностей на діяльність закладу ЗСО, організаційний розвиток, реалізації стратегій, розвиток особистості); рівневий (значущість, зміст і взаємозв’язки між структурними компонентами організаційної культури); середовищний (цілеспрямоване формування освітньо-розвивального цифрового середовища, в якому здійснюється діяльність суб’єктів освітнього процесу, формуються соціальні навички та міжособистісні стосунки, відбувається передання культурної спадщини від одного покоління до іншого); діяльнісний (організація ціннісно-орієнтованої діяльності та управління).

PISA-2022: ФОРМУВАННЯ ЧИТАЦЬКОЇ ГРАМОТНОСТІ У ШКІЛЬНОМУ КУРСІ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

Валентина Новосьолова — Tue, 06 Aug 2024 00:00:00 +0300

У статті проаналізовано результати міжнародного оцінювання освітніх досягнень учасників PISA-2022, зокрема показників рівня сформованості читацької грамотності. Окреслено ключові проблеми формування читацької грамотності в закладах загальної середньої освіти, схарактеризовано низку факторів, що впливають на формування читацької грамотності. Констатовано низький рівень сформованості умінь українського учнівства в галузі читання (15-річні учні й учениці відстають за рівнем читацької грамотності від своїх однолітків із країн Організації економічного співробітництва та розвитку на два з половиною роки навчання). Водночас матеріали дослідження є основою для розроблення методології поліпшення навичок читання, підвищення читацької культури здобувачів освіти. Виокремлено й схарактеризовано ефективність проблемного, дослідницького, проєктного методів для покращення читацьких досягнень учнів.

Рекомендовано зразки вправ і завдань, спрямованих на формування здатності учнів читати, розуміти й інтерпретувати тексти різних форматів, розвиток їх аналітичного і критичного мислення; навичок інтерпретації прочитаного; уміння стисло й посутньо висловлювати свої думки; використовувати інформацію для вирішення різних завдань; оперувати навчальними здобутками в ситуаціях можливих життєвих труднощів і викликів та робити обґрунтовані висновки на майбутнє. Зазначено, що для ефективного вирішення проблеми незадовільного рівня досягнень учнів у вмінні використовувати прочитане для розв’язання певних проблем необхідно постійно моніторити поступ учнів.

Оскільки у 2022 році тестування PISA відбувалося в комп’ютерному форматі, у статті зосереджено увагу на завданнях, які вимагають від учнів роботи з різноманітними цифровими ресурсами, зокрема онлайновими. Ця робота має здійснюватися систематично й цілеспрямовано та супроводжуватися чіткими інструкціями, вказівками, порадами вчителя.

ПІДХОДИ ДО КОНСТРУЮВАННЯ ЗМІСТУ НАВЧАЛЬНИХ ПРОГРАМ З ІНОЗЕМНИХ МОВ В УКРАЇНІ (1991–2025 РР).

Олександр Пасічник, Олена Пасічник — Tue, 06 Aug 2024 00:00:00 +0300

Навчальна програма є засадничим документом, який уявляє результат напрацювань методичної науки і фіксує загальноприйнятий погляд педагогічної спільноти на те, як і в якому обсязі має здійснюватися навчання того чи іншого предмета, визначає його проміжні та загальні цілі. Відтак, вона слугує «рамкою», відповідно до якої конструюється зміст шкільних підручників та здійснюється організація навчального процесу.

В історичній ретроспективі автор розглядає переосмислення підходів до конструювання змісту навчальних програм з іноземних мов для закладів загальної середньої освіти в Україні. Хронологічні межі дослідження охоплюють 90-ті рр. ХХ ст. – середина 2020-х рр., а його результати базуються на аналізі змісту відповідних нормативних документів, науково-методичної літератури та програм, підготовлених в Україні в окреслений період. Було виокремлено та обґрунтовано чотири періоди в конструюванні змісту навчальних програм, назви яких збігаються з підходами, на які спиралися укладачі їх змісту: 1) мовно-формалістичний (1991‒2000 рр.); 2) комунікативно діяльнісний (2001–2017 рр.); 3) побудова програм на засадах концептуального підходу (2017–2021 рр.) та 4) побудова модельних програм на засадах компетентнісного підходу (2021 р. – донині). Отримані дані дадуть дослідникам орієнтувальну базу щодо окресленої проблеми та можуть слугувати для вивчення подальших перспектив оновлення змісту навчальних програм з іноземних мов.

МЕДІАЦІЯ ЯК СУЧАСНА НАВЧАЛЬНА СТРАТЕГІЯ ФОРМУВАННЯ В УЧНІВ ЗАКЛАДІВ ЗАГАЛЬНОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ ІНШОМОВНОЇ СОЦІОКУЛЬТУРНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ

Світлана Печенізька — Tue, 06 Aug 2024 00:00:00 +0300

У статті аналізується феномен медіації як новітньої для України навчальної стратегії формування іншомовної соціокультурної компетентності в учнів закладів загальної середньої освіти. Цей перспективний стратегічний освітній напрям вимагає всебічного ґрунтовного розгляду, оскільки потреба у розвитку медіативних вмінь глибокого розуміння міжкультурних особливостей у різних мовах є наразі нагальною для наших громадян за умов воєнного часу: багато українських сімей змушені виїжджати через російську агресію за кордон для навчання, роботи й проживання, де перед ними постають виклики міжкультурної комунікації й інтеграції. Діалог культур і цивілізацій обумовлює необхідність формування умінь медіативної діяльності як учнів, студентів, так і вчителів іноземних мов в Україні, визначаючи тим самим потребу створення відповідної системи вправ і завдань у сучасних підручниках іноземних мов задля досягнення цієї мети.

Про необхідність перегляду попередніх підходів до навчання іноземних мов у освітніх закладах свідчать і отримані дані Всеукраїнського соціологічного дослідження КМІС упродовж грудня 2022 – січня 2023 року на запит Міністерства цифрової трансформації України щодо оцінки рівня володіння іноземними мовами серед дорослого населення України, і проведене відділом навчання іноземних мов Інституту педагогіки НАПН України анонімне онлайн-анкетування вчителів ЗЗСО різних регіонів України у лютому – березні 2024 р., окремі дані з яких тут наводяться для окреслення перспектив подальших практичних досліджень.

НОВІ ПІДХОДИ ДО ПРОЄКТУВАННЯ КОМПОНЕНТІВ ПІДРУЧНИКА З ІСТОРІЇ ДЛЯ РОЗВИТКУ ГЕОПРОСТОРОВОГО МИСЛЕННЯ УЧНІВ

Олена Пометун, Нестор Гупан — Tue, 06 Aug 2024 00:00:00 +0300

Статю присвячено висвітленню нових підходів до проєктування компонентів підручника з історії для учнів 5‒7 класів, орієнтованого на розвиток геопросторового мислення учнів у контексті Державного стандарту базової середньої освіти 2020 р. У статті зазначено, що в історичних розвідках геопросторове мислення полягає в аналізі учнями взаємовпливу й взаємозумовленості природного середовища і суспільного життя, їхнього розвитку в просторі і часі. Підручник має бути важливим засобом розв’язання цих завдань, інтегруючи їх із засвоєнням історичного матеріалу.

Це передбачає проєктування підручника з історії, складниками якого є: набір спеціально розроблених і адаптованих до віку учнів карт; візуальні джерела (фотографії, схеми, інфографіка), що відображають географічний та історичний простір; текстові наративи, які дають змогу комплексно характеризувати економічний, політичний, соціальний розвиток різних земель, регіонів, країн; система завдань, побудована з урахуванням умінь, що складають геопросторове мислення учнів. Система завдань у підручнику має спрямовуватись на формування всього спектру геопросторових умінь учнів у процесі активної діяльності, від локалізації подій і явищ і в історичному просторі і часі до здійснення мисленнєвих операцій аналізу, синтезу, оцінки ролі історичного простору у житті суспільства.

Напрямами подальшого удосконалення підручника з історії у розвитку геопросторового мислення учнів є: розроблення творчих індивідуальних та групових завдань для учнівських досліджень і проєктів, що мають на меті створення схем, планів, тематичних карт, макетів для візуалізації просторових аспектів історичних явищ, побудову просторових моделей історичних об’єктів, процесів; включення до навчально-методичного комплекту підручника цифрового додатку з інтерактивними завданнями, що передбачають використання онлайн карт та ГІС-систем, проведення/розроблення учнями віртуальних екскурсій до історичних пам’яток з використанням цифрових платформ.

ВАРІАТИВНИЙ ПІДРУЧНИК У ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ: АТРИБУТИ, ФУНКЦІЇ, МОЖЛИВОСТІ

Тамара Пушкарьова, Юрій Лянной, Олександр Гриценко — Tue, 06 Aug 2024 00:00:00 +0300

У сучасно-трансформаційних умовах реформування національної системи освіти є об’єктивно нагальною проблема модернізації її провідних компонентів: змісту, форми та структури. Провідною місією у вирішенні означеної проблеми є актуальним вважати перегляд традиційних підходів до укладання навчального підручника як моделі змісту навчального процесу, як формального носія знань та засобу структурно-комунікативної взаємодії. У такий спосіб дослідження вимог і запитів, які ініціює суспільство та наукова педагогічна спільнота стосовно проєктування дійового інноваційного підручника, є натепер важливим аспектом з позиції пошуку новітніх рішень у сфері підручникотворення.

Задум створення інноваційного підручника для загальноосвітньої, насамперед для початкової, школи є утяжливою справою, що визначається складним та відповідальним характером підручникотворення та пильною увагою науковців, педагогів та батьків до цього процесу. Отже, за урахування нестримної інформатизації та технологізації процесу навчання є цілком доречним науковий дискурс з приводу обговорення найбільш ефективного формату шкільної книги, який би завбачував перманентне осучаснення центрального засобу навчання та розширення його освітньо-комунікативних можливостей.

Потреба в інноваційних технологіях підручникотворення на сьогочасному етапі оновлення системи освіти ув’язують з пізнавально-активною взаємодією в обширі «надавачі інформації – підручник – набувачі інформації». Презентована формула відбиває своєрідне значення інноваційного підручника як проміжного компонента в системно-освітній зв’язці, при спомозі якого, власне, й проходить транслювання знаннєвих відомостей від вчителя (постачальника знань) до учнів (споживачів знань), удовольняючи в наведений спосіб вимоги здобувачів освіти стосовно отримання новочасного комплексу зафіксованих і готових до передачі адресатам навчально-інформаційних матеріалів.

ФЕНОМЕН ГОТОВНОСТІ УЧНІВ ГІМНАЗІЇ ДО КОМПЕТЕНТНІСНО ОРІЄНТОВАНОГО НАВЧАННЯ ІНШОМОВНОГО СПІЛКУВАННЯ

Валерій Редько — Tue, 06 Aug 2024 00:00:00 +0300

У статті розглядається питання готовності учнів гімназії до компетентнісно орієнтованого навчання іншомовного спілкування. Дидактико-методичні концепти проблеми досліджуються в контексті змісту освітнього іншомовного комунікативного середовища як своєрідного освітнього простору, що сприяє комплексному набуттю учнями досвіду інтегрованого оволодіння іншомовним спілкуванням і культурою країни, мова якої вивчається. Автор стверджує, що досягнення таких цілей потребує наявності в учнів певної готовності, що давала б їм змогу успішно виконувати іншомовні комунікативні дії, спрямовані на формування в них ключових і предметної компетентностей, передбачених чинною навчальною програмою для відповідної вікової категорії, у межах окресленої тематики засвоєного мовного і мовленнєвого матеріалу.

Формування готовності автор розглядає як систему певних впливів на особистість учня та на його здатність засвоювати мовні аспекти іноземної мови, оволодівати механізмами спілкування в усній та письмовій формах і пропонує власне визначення цього поняття. Такі здатності досліджуються з урахуванням психофізіологічних особливостей учнів та відповідно до рівня іншомовного комунікативного і загальнонавчального досвіду, набутих ними на попередніх етапах навчання.

У статті автор визначає, обґрунтовує і презентує компоненти змісту дослідженої ним готовності та інтерпретує їх особливості у контексті компетентнісно орієнтованого навчання іншомовного спілкування учнів гімназії. На засадах здобутих емпіричних результатів здійснених досліджень пропонуються засоби її формування.

ФОРМУВАННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ УЧНІВ 5-7 КЛАСІВ ЗАСОБАМИ ПІДРУЧНИКА УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Олеся Слижук — Tue, 06 Aug 2024 00:00:00 +0300

У статті проаналізовано систему запитань і завдань, спрямованих на формування екологічної компетентності учнів 5–7 класів у підручниках української літератури. Розглянуто наукові праці, у яких узагальнено досвід інтеграції екологічної компетентності на різних освітніх рівнях. Визначено основні проблеми формування ключових компетентностей у процесі літературної освіти. Зауважено, що актуальність досліджуваної проблеми зумовлена упровадженням Державного стандарту базової середньої освіти та освітніх реформ. Під час аналізу й узагальнення здобутків українських та зарубіжних учених у розробці та впровадженні концепції компетентнісного навчання виявлено аспекти, які потребують детальної наукової розробки.

Описано процес формування екологічної компетентності під час навчання української літератури в 5–7 класах Нової української школи за підручниками, підготовленими в Інституті педагогіки НАПН України. Виділено лінії інтеграції базових знань з екології у процес вивчення тематичних розділів підручників. Обґрунтовано систему запитань і завдань, представлених у підручниках, спрямованих на формування дослідницьких науково-екологічних умінь та розвиток оцінного ставлення до вчинків та поведінки літературних героїв і ситуацій, пов’язаних із екологією.

У процесі апробації підручників української літератури у 5–7 класах Нової української школи виділено способи поєднання підручника та інших засобів навчання для ефективного формування екологічної компетентності.

Доведено, що підручник української літератури є одним із основних засобів формування ключових компетентностей Нової української школи. Система запитань і завдань підручників української літератури для 5–7 класів сприяє розвитку екологічного мислення й екологічної культури, а науково-популярні та художні тексти поглиблюють знання учнів про довкілля та необхідність його збереження. Інтеграція запитань і завдань для розвитку ключових компетентностей у навчання української літератури сприяє формуванню в учнів цілісної картини світу.

ДИНАМІЗАЦІЯ ПАРТНЕРСЬКИХ ВІДНОСИН У ГІМНАЗІЇ

Наталія Сохань — Tue, 06 Aug 2024 00:00:00 +0300

У статті висвітлюється теоретичний підхід до процесу динаміації не лише у різних сферах життя в цілому, а й у освітній сфері зокрема. Охарактеризовано динамізацію як процес, виділено її основні етапи та розроблено графічну модель процесу динамізації взаємодії. Визначено завдання та переваги динамізації при налагодженні партнерських відносин у гімназії. Узагальнено схематично взаємодію між різними інституціями у межах гімназії та спрогнозовано їхній позитивний вплив на всебічний розвиток дитини-здобувача освіти. Сформовано коло учасників задля досягнення ефективного результату процесу динамізації партнерських відносини у гімназії. Наведено варіанти прикладів динамізації партнерських відносин: партнерство між закладом освіти та громадою; партнерство освіти з бізнесом; взаємодія громадськими організаціями;
міжнародне партнерство. Широко окреслено проблематику налагодження партнерських відносин у гімназії.

КОНЦЕПЦІЯ СУЧАСНОГО ПІДРУЧНИКА «ТЕХНОЛОГІЇ» (7‒9 КЛАСИ) ДЛЯ НОВОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ШКОЛИ

Анатолій Тарара — Tue, 06 Aug 2024 00:00:00 +0300

У статті розглянуто особливості створення навчальних програм і підручників з трудового навчання і технологій в історичній ретроспективі та пріоритетів сьогодення. З урахуванням інноваційних змін в технологічній освітній галузі, сучасного наукового обґрунтування творчої діяльності індивідууму визначено процесуальні складники створення сучасного підручника «Технології» для учнів 7‒9 класів. Розроблено концептуальні й дидактико-методичні засади проєктування змісту, дидактичні принципи та підходи, загальнодидактичну та методичну структуру сучасного підручника з технологій. Визначено сутність і специфіку складників підручника та особливості їх реалізації на засадах особистісно орієнтованого, діяльнісного та компетентнісного підходів. Визначено особливості науково-методичного обґрунтування викладу в підручнику змісту та сутності процесів проєктування й конструювання виробів (теорія і практика), розроблення учнями творчих проєктів, організації творчої діяльності в цілому як основи технологічної освіти учнів гімназії. Наголошено щодо важливості використання в змісті сучасних підручників «Технології» різноманітних методів творчої діяльності (з визначенням їхнього місця в творчому процесі), інтегративного підходу, систем компетентнісно орієнтованих завдань та проблемних запитань. Обґрунтовано необхідність проєктування змісту навчального матеріалу підручника на засадах психології творчості, що підтверджено результатами науково-експериментальних досліджень автора в галузі методики навчання технологій, які оприлюднені на міжнародних наукових конференціях. У технологічну освітню галузь введено новий підхід, згідно якого пріоритетом освітнього процесу з технологій є його побудова з урахуванням методологічних засад психології творчості.

У визначених концептуальних підходах до створення підручника «Технології» враховано досвід становлення технологічної освіти здобувачів базової середньої освіти в історичній ретроспективі. Обґрунтовано, що сучасний підручник «Технології», створений на засадах запропонованих інноваційних підходів, розробленої концепції підручника в цілому сприятиме ефективному формуванню в учнів ключових компетентностей та наскрізних умінь, визначених Державним стандартом базової середньої освіти 2020.

ДОСЛІДЖЕННЯ ФАКТОРІВ ВИБОРУ МОВИ ПРОГРАМУВАННЯ ДЛЯ ВИВЧЕННЯ В ЗАКЛАДАХ ЗАГАЛЬНОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ

Ігор Твердохліб, Сергій Оніщенко — Tue, 06 Aug 2024 00:00:00 +0300

У статті вказано на актуальності вибору мови програмування для вивчення в закладах загальної середньої освіти. На основі ретельного аналізу наукових доробок учених щодо вибору мови програмування для вивчення в школі, встановлено основні
фактори, що впливають на вибір мови програмування: готовність конкретного вчителя до навчання програмування з використанням відповідного апаратно-програмного забезпечення, наявність зручного в навчанні, доступного до використання середовища програмування, перспективи використання цієї мови в подальшій професійній діяльності учнів та наявність методичної підтримки щодо вивчення вказаної мови програмування.

На основі детального аналізу нормативних документів, навчальних програм та змісту навчального матеріалу, було встановлено, що шкільний навчальний матеріал з алгоритмізації й програмування в основному базується на вивченні мов програмування Object
Pascal (середовище Lazarus) або Python (середовище IDLE). В статті автори виокремлюють основні фактори, що впливають на вибір мови програмування – мета навчання програмування, легкість її вивчення (або «поріг входження»), підтримка в ній базових концепцій об’єктно-орієнтованого програмування, практичне застосування (популярність мови серед розробників програмного забезпечення, широке використання в різних галузях, кросплатформність), інтерес учнів до обраної мови, наявність додаткових інформаційних джерел як для вчителів так і для учнів.

За результатами проведеного дослідження було наведено аргументи на користь того, що реальними претендентами на першість щодо вивчення в школах є такі мови програмування як Python, Java, С++ і C#.

РОЛЬ ЕЛЕКТРОННОГО ПОРТФОЛІО ВЧИТЕЛЯ ЯК ОСВІТНЬОГО РЕСУРСУ В НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНОМУ ЗАБЕЗПЕЧЕННІ ПРОЦЕСУ ПОДОЛАННЯ ОСВІТНІХ ВТРАТ УЧНІВ

Світлана Трубачева, Тетяна Мішеніна, Ольга Коник — Tue, 06 Aug 2024 00:00:00 +0300

Стаття присвячена дослідженню організаційно-педагогічних особливостей електронного портфоліо учителя та характеристиці його як електронного освітнього ресурсу та засобу реалізації творчого підходу учителя до подолання освітніх втрат учнів.

Електронне портфоліо вчителя – це веборієнтована система управління інформацією, програмно-методичний комплект, спрямований на акумуляцію створених комп’ютерних засобів навчання, розподілених інформаційно-освітніх ресурсів, нормативних документів, результатів педагогічного досвіду і досягнень вчителя, творчих робіт учнів тощо. Воно об’єднує весь набір робіт вчителя і представляє всі аспекти його діяльності у вигляді повної картини. Головне призначення портфоліо – продемонструвати найбільш значущі результати практичної діяльності для оцінки своєї професійної компетентності, такі як реалізовані проєкти, участі в олімпіадах і конкурсах, проведені педагогом дослідження. Він може містити електронні файли, зображення, мультимедіа, записи блогу та гіперпосилання.

Важливою складовою портфоліо доцільно зробити постійно оновлюваний розділ для учнів, з диференційованими завданнями для вивчення базового предметного матеріалу, який допоможе учням у подоланні освітніх втрат, що є актуальним питанням в освіті сьогодні. Основним критерієм при цьому доцільно вибрати визначення рівня самостійності учнів у навчальній діяльності. Оцінюють такі їхні навчальні вміння, як: планування навчальної діяльності, виконавчу роботу, уміння логічно аналізувати та систематизувати навчальний матеріал, уміння піддавати рефлексії шлях виконання завдання та отримані результати, уміння працювати з електронними освітніми платформами та додатками. На основі цих критеріїв учитель розробляє диференційовані завдання, які допоможуть учням поступово нарощувати рівень своєї освітньої самостійності на основі засвоєння предметного навчального матеріалу. При цьому доцільно застосовувати посилання у вигляді QR-кодів на навчальний матеріал, який допоможе у розв’язанні запропонованих завдань. Довільність у проєктуванні електронного портфоліо, дозволяє вчителю проявити максимум творчості у його застосуванні в освітньому процесі.

ПРОЄКТУВАННЯ НАВЧАЛЬНИХ ПРОГРАМ І ПІДРУЧНИКІВ ДЛЯ 7–9 КЛАСІВ З НАВЧАЛЬНОГО ПРЕДМЕТА «ТЕХНОЛОГІЇ»

Василь Туташинський — Tue, 06 Aug 2024 00:00:00 +0300

У цій статті аналізується стан навчально-методичного забезпечення нового навчального предмета «Технології», який поступово впроваджується в гімназіях України та визначаються вимоги щодо проєктування навчальних програм і підручників для предметного циклу навчання.

Порівнюються модельні навчальні програми предметного циклу навчання з технологічної освітньої галузі, створені відповідно до засадничих положень концепції Нової української школи та Державного стандарту базової середньої освіти. Пояснюються відмінності чинних модельних і навчальних програм з предмета «Технології». Даються рекомендації щодо розроблення навчальних програм та іншого навчально-методичного забезпечення на основі нормативних документів, що стосуються технологічної освітньої галузі.

Розкривається структура, зміст та методичний апарат підручників «Технології» для 5, 6 і 7 класів, підготовлених різними авторськими колективами. Аналізується контент нових підручників з технологій. Визначаються переваги і недоліки нових підручників «Технології», їх відповідність модельним навчальним програмам і вимогам до навчаль-
ної літератури.

Досліджуються проблеми розроблення навчальних програм і створення нового покоління підручників для технологічної освітньої галузі та пропонуються шляхи їх вирішення.

Конкретизується зміст проєктно-технологічної діяльності учнів у 7–9 класах. Розкриваються вимоги до навчального проєкту з технологій.

Визначаються можливості використання штучного інтелекту в процесі підготовки контенту підручників з технологій. Окреслюються перспективи проєктування та видання сучасних підручників для технологічної освіти учнів.

МОВЛЕННЄВІ СИТУАЦІЇ ЯК ІНСТРУМЕНТ ФОРМУВАННЯ КЛЮЧОВИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ УЧНІВ 7–8 КЛАСІВ У ПРОЦЕСІ НАВЧАННЯ ІНОЗЕМНИХ МОВ

Михайло Яковчук — Tue, 06 Aug 2024 00:00:00 +0300

У статті обґрунтовано методичні засади продукування мовленнєвих ситуацій у процесі компетентнісного навчання німецької мови учнів 7–8 класів. Визначено, що основний зміст навчання німецької мови можна розглядати як дидактично доцільно дібрану й особливим способом організовану структуру навчальних дій учнів, спрямовану на оволодіння спілкуванням в усній та письмовій формах відповідно до комунікативних намірів, які узгоджуються зі змістом навчальної програми. Схарактеризовано підходи, що визначають теоретичні засади розроблення вправ і завдань для організації ситуаційного спілкування учнів 7–8 класів, формуючи в них відповідні ключові компетентності. Визначено й охарактеризовано методи формування та розвитку мовленнєвої компетентності учнів 7–8 класів гімназій на уроках німецької мови. У статті запропоновано принципи добору та окреслено функції мовленнєвих ситуацій для реалізації компетентнісно орієнтованого навчання. Основні концепти проведеного дослідження були апробовані автором у власній педагогічній діяльності.

РОЛЬ ПІДРУЧНИКА УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ У ФОРМУВАННІ КЛЮЧОВИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ УЧНІВ 7 КЛАСУ

Таміла Яценко — Tue, 06 Aug 2024 00:00:00 +0300

У статті актуалізовано проблему реалізації компетентнісного підходу в літературній освіті Нової української школи. Акцентовано на важливості компетентнісного потенціалу сучасного програмового та навчально-методичного забезпечення шкільного курсу української літератури. Коротко схарактеризовано чинну модельну навчальну програму з української літератури для 7–9 класів закладів загальної середньої освіти, розроблену авторським колективом Інституту педагогіки НАПН України, щодо кореляції її результативного складника з сукупністю одинадцяти ключових компетентностей. Представлено модель чинного підручника української літератури для учнів 7 класу закладів загальної середньої освіти, зміст і структура якого оптимально сприяють формуванню ключових компетентностей, визначених у новому Державному стандарті базової середньої освіти. Наголошено, що концепція підручника передбачає компетентнісно орієнтовану модель організації навчальної діяльності, що ґрунтується на реалізації читацькоцентричного і текстоцентричного принципів, урахуванні вікових особливостей художнього сприймання учнів-семикласників, їхнього читацького та суб’єктного досвіду. Окреслено особливості поетапної організації компетентнісно орієнтованої читацької діяльності семикласників. Подано зразки навчального матеріалу підручника української літератури для 7 класу, зокрема докладно розкрито змістове наповнення різних дидактичних рубрик, для ефективного формування одинадцяти ключових компетентностей учнів. Визначено методи і прийоми методичного апарату підручника (компетентнісно орієнтовані запитання і завдання репродуктивного, частково-пошукового та проблемного характеру), що сприяють формуванню компетентного читача, актуалізації читацького та суб’єктного досвіду, предметних знань, активізації самостійної аналітичної діяльності учнів у процесі аналізу та інтерпретації художніх творів, поглибленню вмінь власних оцінних суджень.

ВИКОРИСТАННЯ МЕДІАТЕКСТІВ У ПІДРУЧНИКУ ЛІТЕРАТУРНОГО ЧИТАННЯ ДЛЯ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ

Оксана Вашуленко — Tue, 06 Aug 2024 00:00:00 +0300

У статті висвітлено фактори, що зумовлюють важливість і доцільність медіаосвіти в початковій школі. Актуалізовано проблему медіаграмотності молодших школярів як нового результату початкової освіти, що відображений у Державному стандарті початкової освіти.

Здійснено аналіз досліджень в галузі українського підручникотворення для початкової школи. Проаналізовано низку наукових досліджень і публікацій із теорії та практики медіаосвіти та формування медіаграмотності підростаючого покоління. З’ясовано мету медіаосвіти молодших школярів, яка полягає у формуванні практичних умінь сприймати, аналізувати, інтерпретувати, критично оцінювати зміст медіатекстів, здатності створити власний медіапродукт і оцінити власну медіаактивність. Проаналізовано Типові освітні програми з мовно-літературної галузі у контексті вимог щодо формування в учнів початкових класів зазначених умінь.

Зауважено, що одним із засобів, які сприяють формуванню медіаумінь є підручник. Акцентовано увагу на необхідності осучаснення підручників літературного читання для початкової школи, збагачення їх змісту медіатекстами.

Розкрито досвід реалізації завдань змістових ліній «Досліджуємо медіа» для першого циклу початкової освіти і «Досліджуємо і взаємодіємо з медіапродукцією» – для другого в авторських підручниках літературного читання. Наведено приклади використання медіатекстів в цих підручниках.

Зауважено, що успішність формування у молодших школярів основ медіаграмотності може бути досягнуто за умови дотримання балансу між сприйняттям, аналізом, інтерпретацією створеного кимось медіатексту та створенням власного медіапродукту. Наведено приклади завдань, які спонукають молодших школярів до створення власних медіатекстів.

Доведено, що використання медіатекстів у підручниках є ефективним засобом, що сприятиме формуванню в учнів початкових класів практичних навичок критичного та безпечного споживання інформаційних продуктів.

Зроблено висновки дослідження та визначено перспективи подальших досліджень.