№ 27 (2021)
Статті

ПАРТНЕРСЬКІ ЗАСАДИ ДЕРЖАВНОГО-ГРОМАДСЬКОГО УПРАВЛІННЯ ЯК ПРЕДМЕТ РОЗГЛЯДУ В ПІДРУЧНИКУ ДЛЯ КЕРІВНИКА ОСВІТИ

Олег Топузов
Інститут педагогіки НАПН України
Біографія
Людмила Калініна
Інститут педагогіки НАПН України
Біографія
Наталія Лісова
Інститут педагогіки НАПН України
Біографія
Ганна Калініна
Інститут педагогіки НАПН України
Біографія
Микола Малюга
Інститут педагогіки НАПН України
Біографія

Опубліковано 24.12.2021

Ключові слова

  • державно-­громадське управління,
  • соціальне партнерство,
  • партнерська взаємодія,
  • терміносистема,
  • механізми партнерства,
  • компететнісна парадигма,
  • освітній процес
  • ...Більше
    Менше

Як цитувати

Топузов, О., Калініна, Л., Лісова, Н., Калініна, Г., & Малюга, М. (2021). ПАРТНЕРСЬКІ ЗАСАДИ ДЕРЖАВНОГО-ГРОМАДСЬКОГО УПРАВЛІННЯ ЯК ПРЕДМЕТ РОЗГЛЯДУ В ПІДРУЧНИКУ ДЛЯ КЕРІВНИКА ОСВІТИ. Проблеми сучасного підручника, (27), 264–276. https://doi.org/10.32405/2411-1309-2021-27-264-276

Анотація

У статті актуалізовано проблему державно-­громадського управління в загальній середній освіті на законодавчо визначених засадах партнерської взаємодії в сучасних реформування освіти та розвитку цифрового суспільства; доведено, що механізми соціального партнерства потребують вивчення, аналізу та конкретизації як наукові феномени та фактори ефективного впливу.
Наведено терміносистему та охарактеризовано її компоненти з проблематики дослідження. Обґрунтовано, що партнерство є феноменом демократичного суспільства, розкрито сутність базових термінів державно-­громадського управління розвитком загальної середньої освіти на партнерських засадах, наведено види партнерства в сфері освіти за суб’єктною ознакою поділу, умови ефективної реалізації та формування партнерської взаємодії в загальній середній освіті.

Завантаження

Дані завантаження ще не доступні.

Посилання

  1. Закон України «Про освіту». (2018). Київ, Україна.
  2. Калініна, Л. (ред.). (2018). Управління загальноосвітніми навчальними закладами як активними системами: моделі та механізми. Київ, Педагогічна думка.
  3. Калініна, Л. М. (2005). Система інформаційного забезпечення управління загальноосвітнім навчальним закладом. Київ, Айлант.
  4. Калініна, Л. М. (2008). Інформаційне управління загальноосвітнім навчальним закладом: системи, процеси, технології. Київ, Інформатодор.
  5. Касьянова, О. М. (2012). Педагогічна експертиза розвитку загальної середньої освіти регіону: теорія і практика. Харків, Zeбра.
  6. Лісова, Н. І. (2016). Місце механізму соціального партнерства в державно-­громадському управлінні загальною середньою освітою в умовах малих міст України Матеріали міжнародної науково-­практичної конференції «Стан, проблеми та перспективи педагогічних досліджень і соціальної роботи», Сладковічево, Словацька Республіка, Університет Данубіус. 219‒222. https://lib.iitta.gov.ua/708747/
  7. Локшина, О. І. (2001). Про розвиток шкільної освіти Англії на сучасному етапі. Педагогіка і психологія. 2. 119–127.
  8. Локшина, О. І. (2007). Міжнародні порівняльні дослідження якості знань учнів як інструмент діагностики якості освітніх систем. Педагогіка і психологія. 2. 60–70.
  9. Локшина, О. І. (2015). Професіоналізація порівняльної педагогіки в Україні: здобутки і виклики у вимірі педагогічної компаративістики у зарубіжжі. Порівняльна педагогіка: методологічні орієнтири українських компаративістів. Київ, Педагогічна думка. 30‒39.
  10. Локшина, О. І. (ред). (2004). Моніторинг якості освіти: становлення та розвиток в Україні: рекомендації з освітньої політики. Київ, К.І.С.
  11. Магдач, З. (2012). Особливості фінкціонування шкільних рад у системі шкільної освіти Канади. Педагогіка і психологія професійної освіти. 5, 239–47. http://ena.lp.edu.ua:8080/bitstream/ntb/23998/1/31–239–247.pdf
  12. Назаренко, Л. М. (2018). Теорія та практика управління інноваційним розвитком загальноосвітнього навчального закладу (автореф. дис. д-ра пед. наук). Черкаси, Черкаський нац. ун-т ім. Богдана Хмельницького.
  13. Нідзієва, В. (2020). Організаційна культура закладу загальної середньої освіти як об’єкт моделювання та змістова компонента підручника для керівника закладу освіти. Проблеми сучасного підручника. 24. 194‒205. https://lib.iitta.gov.ua/721229/1.pdf
  14. Топузов О. М. (2012) Теоретико-­методичні засади особистісно орієнтованого навчання предметів природничого циклу. Рідна школа. 1‒2. 13‒16.
  15. Топузов О. М. (2021). Освітнє партнерство системі загальної середньої освіти: теорія і методологія. Київ, Інститут педагогіки, Педагогічна думка.
  16. Топузов О. М., Малихін О. В., Опалюк Т. Л. (2018). Педагогічна майстерність: розвиток професійно-­педагогічної адаптивності та соціальної рефлексії майбутнього вчителя. Київ, Педагогічна думка.
  17. Топузов О., Калініна Л. (2017). Організаційні механізми управління закладами освіти: методології та теоретичні засади. Український педагогічний журнал. 4. 34–44.
  18. Топузов, О. М. (1998) Інтелектуальний розвиток учнів у проблемному навчанні. Рідна мова. 7–12. 6‒8.
  19. Топузов, О. М. (2008) Профільне навчання: проблеми формування змісту курсів за вибором та організація навчальної діяльності в загальноосвітніх навчальних закладах. Проблеми сучасного підручника. 8. 20‒27.
  20. Топузов, О. М. (2015) Забезпечення якості загальної середньої освіти: на шляху до європейських стандартів. Український педагогічний журнал. 1. 16–27.
  21. Kremen, V.H. (Ed.). (2017). National Report on the State and Prospects of Education Development in Ukraine. National Academy of Educational Sciences of Ukraine. Kyiv: Pedahohichna dumka. https://lib.iitta.gov.ua/706242/
  22. Lokshyna, O.; Topuzov, O. (2021). COVID‑19 and education in Ukraine: Responses from the authorities and opinions of educators. Perspect. Educ. 39, 207–230.
  23. Zakon Ukrainy «Pro osvitu». (2018). Kyiv, Ukraina (in Ukrainian).
  24. Kalinina, L. (red.). (2018). Upravlinnia zahalnoosvitnimy navchalnymy zakladamy yak aktyvnymy systemamy: modeli ta mekhanizmy. Kyiv, Pedahohichna dumka (in Ukrainian).
  25. Kalinina, L. M. (2005). Systema informatsiinoho zabezpechennia upravlinnia zahalnoosvitnim navchalnym zakladom. Kyiv, Ailant (in Ukrainian).
  26. Kalinina, L. M. (2008). Informatsiine upravlinnia zahalnoosvitnim navchalnym zakladom: systemy, protsesy, tekhnolohii. Kyiv, Informatodor (in Ukrainian).
  27. Kasianova, O. M. (2012). Pedahohichna ekspertyza rozvytku zahalnoi serednoi osvity rehionu: teoriia i praktyka. Kharkiv, Zebra (in Ukrainian).
  28. Lisova, N. I. (2016). Mistse mekhanizmu sotsialnoho partnerstva v derzhavno-­hromadskomu upravlinni zahalnoiu serednoiu osvitoiu v umovakh malykh mist Ukrainy Materialy mizhnarodnoi naukovo-­praktychnoi konferentsii «Stan, problemy ta perspektyvy pedahohichnykh doslidzhen i sotsialnoi roboty», Sladkovichevo, Slovatska Respublika, Universytet Danubius. 219‒222. https://lib.iitta.gov.ua/708747/ (in Ukrainian).
  29. Lokshyna, O. I. (2001). Pro rozvytok shkilnoi osvity Anhlii na suchasnomu etapi. Pedahohika i psykholohiia. 2. 119–127 (in Ukrainian).
  30. Lokshyna, O. I. (2007). Mizhnarodni porivnialni doslidzhennia yakosti znan uchniv yak instrument diahnostyky yakosti osvitnikh system. Pedahohika i psykholohiia. 2. 60–70 (in Ukrainian).
  31. Lokshyna, O. I. (2015). Profesionalizatsiia porivnialnoi pedahohiky v Ukraini: zdobutky i vyklyky u vymiri pedahohichnoi komparatyvistyky u zarubizhzhi. Porivnialna pedahohika: metodolohichni oriientyry ukrainskykh komparatyvistiv. Kyiv, Pedahohichna dumka. 30‒39 (in Ukrainian).
  32. Lokshyna, O. I. (red). (2004). Monitorynh yakosti osvity: stanovlennia ta rozvytok v Ukraini: rekomendatsii z osvitnoi polityky. Kyiv, K.I.S. (in Ukrainian).
  33. Mahdach, Z. (2012). Osoblyvosti finktsionuvannia shkilnykh rad u systemi shkilnoi osvity Kanady. Pedahohika i psykholohiia profesiinoi osvity. 5, 239–47. http://ena.lp.edu.ua:8080/bitstream/ntb/23998/1/31–239–247.pdf (in Ukrainian).
  34. Nazarenko, L. M. (2018). Teoriia ta praktyka upravlinnia innovatsiinym rozvytkom zahalnoosvitnoho navchalnoho zakladu (avtoref. dys. d-ra ped. nauk). Cherkasy, Cherkaskyi nats. un-t im. Bohdana Khmelnytskoho (in Ukrainian).
  35. Nidziieva, V. (2020). Orhanizatsiina kultura zakladu zahalnoi serednoi osvity yak obiekt modeliuvannia ta zmistova komponenta pidruchnyka dlia kerivnyka zakladu osvity. Problemy suchasnoho pidruchnyka. 24. 194‒205. https://lib.iitta.gov.ua/721229/1.pdf (in Ukrainian).
  36. Topuzov O. M. (2012) Teoretyko-­metodychni zasady osobystisno oriientovanoho navchannia predmetiv pryrodnychoho tsyklu. Ridna shkola. 1‒2. 13‒16 (in Ukrainian).
  37. Topuzov O. M. (2021). Osvitnie partnerstvo systemi zahalnoi serednoi osvity: teoriia i metodolohiia. Kyiv, Instytut pedahohiky, Pedahohichna dumka (in Ukrainian).
  38. Topuzov O. M., Malykhin O. V., Opaliuk T. L. (2018). Pedahohichna maisternist: rozvytok profesiino-­pedahohichnoi adaptyvnosti ta sotsialnoi refleksii maibutnoho vchytelia. Kyiv, Pedahohichna dumka (in Ukrainian).
  39. Topuzov O., Kalinina L. (2017). Orhanizatsiini mekhanizmy upravlinnia zakladamy osvity: metodolohii ta teoretychni zasady. Ukrainskyi pedahohichnyi zhurnal. 4. 34–44 (in Ukrainian).
  40. Topuzov, O. M. (1998) Intelektualnyi rozvytok uchniv u problemnomu navchanni. Ridna mova. 7–12. 6‒8 (in Ukrainian).
  41. Topuzov, O. M. (2008) Profilne navchannia: problemy formuvannia zmistu kursiv za vyborom ta orhanizatsiia navchalnoi diialnosti v zahalnoosvitnikh navchalnykh zakladakh. Problemy suchasnoho pidruchnyka. 8. 20‒27 (in Ukrainian).
  42. Topuzov, O. M. (2015) Zabezpechennia yakosti zahalnoi serednoi osvity: na shliakhu do yevropeiskykh standartiv. Ukrainskyi pedahohichnyi zhurnal. 1. 16–27.21 (in Ukrainian).
  43. Kremen, V.H. (Ed.). (2017). National Report on the State and Prospects of Education Development in Ukraine. National Academy of Educational Sciences of Ukraine. Kyiv: Pedahohichna dumka. https://lib.iitta.gov.ua/706242/ (in English).
  44. Lokshyna, O.; Topuzov, O. (2021). COVID‑19 and education in Ukraine: Responses from the authorities and opinions of educators. Perspect. Educ. 39, 207–230 (in English).