РОЗБУДОВА МЕТОДИЧНОГО АПАРАТУ ШКІЛЬНИХ ПІДРУЧНИКІВ У ВІТЧИЗНЯНОМУ ДОСЛІДНИЦЬКОМУ ПОЛІ МОДЕРНОЇ ДОБИ

Анотація

няних шкільних підручників на межі ХІХ–ХХ століть. Цей процес розглянуто в контексті протиріччя, пов’язаного з домінуючою наприкінці ХІХ ст. консервативною традиційною методикою, в якій переважало заучування навчального матеріалу, і зрушеннями у соціальному замовленні щодо рівнів підготовки випускника школи. У центрі уваги дослідження – формування методичних засад підручникотворення модерної доби. Висвітлено внесок вітчизняних науковців у розробку теорії підручника та участь вчителів в апробації здобутків тогочасної методичної думки. Доведено, що розробка підручників здійснювалася з позицій утвердження диференційованих підходів до навчання школярів. Домінуючою формою диференціації у підручникотворенні зазначеного періоду була зовнішня (бралися до уваги вікова категорія учнів, типи шкіл, їхня профілізація тощо). Водночас у підручниках модерної доби започатковувалася й внутрішня диференціація орієнтована на організацію навчальної роботи з учнями різних рівнів підготовки. З’ясовано, що на початку ХХ ст. у методичному апараті підручників автори стали більше приділяти уваги логічному опрацюванню навчального матеріалу, формуванню у школярів системних знань, які ґрунтувалися не лише на запам’ятовуванні, а й осмисленні та самостійному використанні раніше засвоєної інформації.