№ 31 (2023)
Статті

Актуальна історія: Б. Грінченко й українськомовне підручникотворення

Наталія Дічек
Біографія

Опубліковано 17.01.2024

Ключові слова

  • Борис Дмитрович Грінченко (1963–1910),
  • початкова народна школа,
  • навчання грамоти,
  • підручники Б. Грінченка,
  • націєтворення,
  • рідномовність
  • ...Більше
    Менше

Як цитувати

Дічек, Н. . (2024). Актуальна історія: Б. Грінченко й українськомовне підручникотворення. Проблеми сучасного підручника, (31), 83–95. https://doi.org/10.32405/2411-1309-2023-31-83-95

Анотація

Відображено авторську версію розкриття внеску українського письменника, педагога, просвітника, громадського діяча Бориса Дмитровича Грінченка (1963–1910) у творення україномовних підручників для початкової народної школи в умовах заборон імперською російською владою видання і поширення українськомовних наукових, освітніх, релігійних книг (1863–1905).
Мета статті – висвітлення й аналіз внеску Б. Грінченка (1863–1910) у рідномовне підручникотворення. Завдання: окреслення суспільно-історичного контексту проблеми гонінь на українство у ХVІІІ–ХІХ ст.; обґрунтування кроків-етапів у створенні Б. Грін ченком його українськомовних навчальних книг «Українська граматка до науки читання й писання» (1907), «Рідне слово» (1912); загальнодидактична характеристика цих книг; обґрунтуванням важливості постійного поновлення у національній пам’яті досягнень кращих представників-патріотів як практикування у комеморативному досвіді.
Теоретичною основою дослідження слугували теорія культурної пам’яті як образу колективного минулого, що наділена функцією ідентифікації (М. Альбвакс (Halbwaks, 1952); концепція національної ідентичності Е. Сміта (Smith, 1998); підхід до розуміння історії як міфу Дж. Армстронга (Armstrong, 1992). У поєднанні ці питомі засади дають незаперечні підстави для розгляду минулого не як стійкої данини, а як мінливого об’єкту, який підлягає інтерпретації, і як важливого чинника націєтворення.

Завантаження

Дані завантаження ще не доступні.

Посилання

  1. Березівська, Л.Д. (упор.) та ін. (2003). Маловідомі першоджерела української педагогіки (др.пол. ХІХ – ХХ ст.). Київ: Науковий світ.
  2. Голубенко, П. (1993). Україна і Росія у світлі культурних взаємин. Київ: Дніпро.
  3. Гринченко, Б. (1895). Порабощаемый народ. Львов : Типография В. Манецкаго. (рос.мовою).
  4. Гринченко, Б. (1907). На безпросветном пути. Объ украинской школе. Кіевъ: Друкарня Т-ва «Просвещеніе». Вид. 2-е випр. (рос.мовою).
  5. Гриценко, І. С., Короткий, В. А., Томенко, М. В. (укладач.) (2009). Австро-руські спомини (1867‒1877). Михайло Драгоманов: автожиттєпис. Київ : Либідь, 131–314.
  6. Грінченко, Б. (1889). Граматка. ІР НБУВ (Інитут рукопису Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського). Ф. І. Спр. 31456. 11 арк.
  7. Грінченко, Б. (1907). Українська граматка до науки читання й писання. Київ: Вік.
  8. Грінченко, Б. (2013). Популярні книжки. Борис Грінченко. Зібрання творів. Педагогічна спадщина. Кн. 1. Київ: Київський університет імені Бориса Грінченка, 33‒42. [передрук статті 1891 р.].
  9. Грінченко, Б., Грінченко, М. (1912). Рідне Слово. Українська Читанка. Перша Після Граматки Книга До Читання. Київ.
  10. Дзюба, І. (2005).Тарас Шевченко. Київ : Альтернатива.
  11. Дічек, Н. (2009). Проблеми українського шкільництва: М.Драгоманов і Б.Грінченко. Мрії, вистраждані життям …": до 145-річчя з дня народження Б.Д. Грінченка: колективна монографія (у 2-х частинах): Ч.1-2. Київ: КМПУ імені Бориса Грінченка. Ч.І, 33–47.
  12. Драгоманов, М. (1877). Народні школи на Україні серед життя і письменства в Росії. Женева: Geneva-Вale-Lyon, H.Georg, Libraire-еditeur. С.6‒60.
  13. Єфремов, С. (1913). Борис Грінченко. Про життя його та діла. Петербург: Друкарня Бр. В. та Т. Линників.
  14. Єфремов, С. (1926). В тісних рамцях. Українська книга в 1798‒1916 рр. https://www.litteralis.com/2011/01/serhij-efremov-v-tisnyh-ryamtsyah-ukrajinska-knyha-v-1798%E2%80%941916-rr/
  15. Загірня, М. Про вчителювання https://drive.google.com/file/d/1gbLbo52PKarOzep3tLWkh3OV16TCvoil/view
  16. Ісаєвич, Я. (2002). Українське книговидання: витоки, розвиток, проблеми. http://litopys.org.ua/isaevych/is33.htm
  17. Коляденко, О. Ідеї Бориса Грінченка про мету і завдання національної школи. Освітологічний дискурс. 2016. Вип. 3(15), 1–12.
  18. Копиленко, Н. (1995). Підручники Б. Грінченка. Розвиток освіти в Україні (ІІ пол. ХІХ - поч. ХХ ст.): збірник наукових праць Київ, 36–43.
  19. Нежива, Л.Л. (упоряд.). (1999). Спогади. Марія Загірня. Луганськ: Шлях.
  20. Огієнко, І. (2004). Куліш як ідеолог і творець української літературної мови. Історія української літературної мови. 2-ге вид., випр. Київ: Наша культура і наука, 218–226.
  21. Огієнко, І. (2018). Українська культура: коротка історія культур. життя українського народа: курс, читаний в українському народному універитеті. Київ: Вид-во Книгарні Є. Череповського.
  22. Пісочинець, Д. Учителювання Бориса Грінченка (за листами і споминами його школярів та близьких селян) https://drive.google.com/file/d/19AmK5TLHIm3LbcWzm2jZYcJauFl09ZZy/view
  23. Поліщук, Ю. (2015). Мовна політика російської влади в Україні (кінець XVIII – середина XIX ст.). Наукові записки Ін-ту політичних і етнонац. досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України. 4 (78), 218–240.
  24. Якимович, Б. (ред.). та ін. (2001). Драгоманов, М. Українська література, проскрибована російським урядом. Переклад з французької, текстологічні опрацювання та примітики Г. Цвенгроша. Львів : ЛНУ ім. І. Франка.