САМООЦІНЮВАННЯ І ВЗАЄМООЦІНЮВАННЯ В ПРОЦЕСІ НАВЧАННЯ ІНОЗЕМНИХ МОВ: У межах теми дослідження «Технологія створення освітнього іншомовного комунікативного середовища у процесі навчання іноземних мов учнів 7–9 класів гімназії»

Анотація

У статті порушено проблему оцінювання навчальних досягнень учнів гімназії на уроках іноземної мови. На основі аналізу літератури зроблено висновки: посилення уваги науковців і практиків до проблеми оцінювання результатів навчальної діяльності спричинило упровадження освітньої реформи Нова українська школа, що утвердила зміни в змісті, методиках навчання; більше уваги приділено самооцінюванню і взаємооцінюванню в початковій школі, тоді як у 5‒9 класах з приводу оцінювання виникає багато запитань і дискусій; науковці здебільшого розглядають самооцінювання і взаємооцінювання як ефективний інструмент підвищення активності учнів, формування в них відповідальності за власні результати. Крім того, встановлено, що проблемі самооцінювання приділено значно більше уваги, ніж взаємооцінюванню, яке перебуває на периферії дослідницьких пошуків.

Уточнено семантичне наповнення понять самооцінювання і взаємооцінювання. Самооцінювання визначено як процес формування мотиваційної сфери особистості, оскільки учень має змогу оцінити себе, порівняти свої результати з результатами інших, побачити свої сильні і слабкі сторони, тобто уможливлює констатування факту «що я знаю і вмію сьогодні, чи достатньо мені цих знань і вмінь?» Взаємооцінювання потлумачено як спосіб оцінювання навчальних досягнень, спрямований на перевірку, аналіз та оцінювання роботи однокласників чи однокласниць за певними критеріями, що передбачає діалогову взаємодію й обов’язковий зворотний зв’язок.

Схарактеризовано організацію самооцінювання і взаємооцінювання на уроках іноземних мов у 7‒9 класах.

Наголошено, що систематичне впровадження самооцінювання і взаємооцінювання на уроках іноземних мов формує в учнів увагу, самостійність, уміння самоконтролю, почуття відповідальності.